Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
шабель[179], у другій половині березня Армія УНР провела контрнаступальну операцію, під час якої вдалося завдати радянським військам великих втрат. Українські війська наближались до Києва. Проте прорив радянських військ у напрямку Вінниця – Жмеринка (Жмеринка була захоплена РСЧА 20 березня 1919 р.) відрізав від головних сил Південно-Східну групу Армії УНР, основою якої був Запорізький кіш-корпус[180].
Замість пробитися на з’єднання з головними силами Армії УНР командувач Запорізького корпусу отаман О. Волох та низка інших отаманів Південно-Східної групи 21 березня 1919 р. оголосили про створення «української» радянської влади і на власний розсуд розпочали мирні перемовини з більшовиками. Звичайно, делегація О. Волоха нічого не домоглася, але червоні змогли зупинити наступ Північної групи Армії УНР, оскільки після початку перемовин негайно перекинули частину своїх сил з півдня до Бердичева та Житомира, за які йшли запеклі бої[181]. Зупинивши наступ українських військ на Житомирщині, радянське командування припинило перемовини з Волохом і атакувало деморалізовану Південно-Східну групу. Деякі її частини перейшли до більшовиків або розпорошилися. Решта ж (переважно залишки Запорізького корпусу) з боями пробилися до ріки Дністер і 16 квітня 1919 р. переправилися на територію Румунії. На щастя, румунська влада не стала інтернувати ці частини: наприкінці квітня їх було перевезено Галичиною в район Радивилів – Новий Почаїв (це приблизно посередині між Тернополем і Рівним). Однак румуни не повернули велику кількість озброєння, боєприпасів, харчів та іншого майна, яке відібрали при переході українських військ на їхню територію. Лише згодом вдалося вмовити румунську владу повернути частину відібраного, але процес повернення тривав декілька місяців.
Невдача березневого контрнаступу і катастрофа Південно-Східної групи різко погіршили становище Армії УНР. Українські війська втратили Поділля й опинились затисненими між польськими і радянськими військами, що наступали назустріч уздовж залізниці по лінії Сарни – Рівне – Броди (на південний захід від Рівного на залізничній лінії у напрямку Львова). Цікаво, що керівництво УНР воліло краще залишити Поділля й опинитись у «мішку» між ворожими військами, ніж залишити Волинь і мати спільний тил з Галицькою армією. В результаті тил галичан залишився майже відкритим (лінію ріки Збруч тримали слабкі наддніпрянські та галицькі частини) і тільки слабкість і нерішучість радянських військ на цьому напрямку дозволила уникнути ще однієї катастрофи.
Батарея 3-дм гармат зразка 1902 р. корпусу Січових Стрільців у поході, 1919 рік. Перед гарматою запряжений зарядний ящик, у якому перевозили снаряди
Бронезагін корпусу Січових Стрільців, 1919 рік. Бронеавтомобілі мають