Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
року)
Уже на початку антигетьманського повстання постала потреба в символі, який чітко відрізняв би повстанські війська від гетьманських та яскраво відображав би ідеї, за які велася боротьба. Таким символом став червоний колір як уособлення революційних змін, що доповнив кокарду з Тризубом.
Ось як згадує про це учасник тих подій І. Вислоцький, який перебував у ОЗСС: «День цей, 15-го листопада 1918 року приніс повстання проти гетьманської влади в українській державі за Українську Народню Републіку. Назовні підклад національний, внутрі ще суто соціяльний – а як знак того, приказано під жовто-блакитну кокарду з тризубом вложити кусок червоного сукна. Появився і червоний прапор»[192].
Військовики Окремого Загону Січових Стрільців, не раніше 15 листопада 1918 року. На шоломах добре видно банти з червоних стрічок, розміщені під кокардами
У деяких працях, присвячених військовому формуванню Січових Стрільців, подається інше тлумачення символіки червоних стрічок – їх трактують як символ «Червоної Калини»[193]. На наш погляд, у листопаді 1918 р. червоний колір з’явився у формі одягу військовиків ОЗСС як ознака революційного війська. Проте цілком можливо, що Січові Стрільці намагалися пов’язати його з ближчою для себе ідеєю «Червоної калини». Що ж до інших повстанських з’єднань, частин та підрозділів, то вони використовували червоний колір у його суто революційному значенні.
У 1-й Козачій стрілецькій дивізії кокарди з Тризубом розмістили на червоному полі[194]. Очевидно, подібно до ОЗСС, під кокарди було підкладено шматки червоної тканини або розетки з червоної стрічки. В. Прохода згадував про перемовини з представниками радянської Таращанської бригади, яка складалася з українців, щодо можливості спільної боротьби. «З нашими міркуваннями таращанці погоджувалися але під яким прапором має провадитися ця боротьба? Звичайно, що під українським національним жовто-блакитним прапором на червоному полі, або вірніше з червоними стрічками. Такими були й наші відзнаки, що символізували національну й соціяльну революційність», – писав він[195].
У такому контексті поєднання кокарди з Тризубом та червоної стрічки (розетки) було характерним переважно для регулярних частин (з’єднань) з високим рівнем національної свідомості особового складу, які, до того ж, були забезпечені такими кокардами, – насамперед це ОЗСС та 1-ша Козача стрілецька дивізія.
Різноманітні повстанські формування, які масово створювалися у той час, часто використовували лише червоний колір – більшість повсталих селян виступили проти гетьманського режиму як форми соціального, а не національного гноблення.
Вище ми вже згадували про практику носіння виключно знаків розрізнення колишньої Російської імператорської армії, що поширилася в останній період існування
Там само. – С. 271.