Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
блакитного (інженерні й технічні частини) кольору. До трьох вільних шнурів аксельбанта кріпилися компас, годинник та олівець[136].
Нарешті, наказом ВО від 9 листопада 1918 р. ч. 700 «форму убрання» (похідний мундир-френч старшинського зразка, сіро-сині штани, кашкет, шинель сердюцького пішого зразка з розрізом ззаду, як у старшин) отримали юнаки спільних юнацьких шкіл[137]. Кант на мундирі та кант на штанах встановлювалися малинового (для юнаків артилерійських та інженерних шкіл – червоного, кавалерійських – жовтого) кольору. Околиш кашкета і кант нагорі тулії мали бути малинового кольору, для юнаків артилерійських та інженерних шкіл передбачався околиш чорного оксамиту, для юнаків кавалерійської школи – жовтого. Петлиці на шинелі мали чорний кант, але були різного кольору залежно від спеціалізації навчального закладу: малинового сукна в піхотній, жовтого сукна в кавалерійській, чорного оксамиту в артилерійській та інженерній школах. Погони юнаків за формою були аналогічними старшинським похідним, але їх належало виготовляти з малинового (для юнаків артилерійських та інженерних шкіл – червоного) сукна. Погон мав обшиватися золотим (для інженерної школи – срібним) галуном 15 мм завширшки так, щоб між галуном і кантом чорного кольору залишався «просвіт» завширшки 2 мм. Посади розрізнялися кількістю і шириною поперечних нашивок з жовтої (для інженерної школи – білої) тасьми 1 см завширшки та золотого (для інженерної школи – срібного) галуна шириною 3 см, розміщених на відстані 4 см від верхнього краю погона. Крім нашивок на погоні мав розміщуватися номер школи арабськими цифрами висотою близько 3 см кольору галуна. Старшини шкіл повинні були носити форму одягу старшинського зразка за наказами ВО чч. 221, 222 та 534, але «з присущими одмінами форми юнаків в відношенні колірів сукна і коліру наряддя»[138]. У разі виникнення утруднень у справі постачання предметів форми і приладних сукон дозволялося доношувати стару форму, але обов’язково зі встановленими погонами.
Отже, відомо п’ять систем розрізнення козацьких, підстаршинських та юнацьких посад в Українській Армії[139].
Усього за часів Гетьманату було видано понад 20 наказів, що стосувалися уніформи та знаків розрізнення. Отже, у зазначений період питання форми одягу на рівні нормативно-правових актів було вирішене. На практиці ж усе було складніше. У статті невідомого автора «Про дещо», опублікованій на початку листопада 1918 р., зазначалося: «До цих пір можуть бути одягнені по формі лише сердюки та генерали, та й то влітку, бо питання щодо шинелі вже видається спірним в сенсі петлиць, і кантів та інших деталей»[140].
Не дивно, що наказом ВО від 9 листопада 1918 р. ч. 682 з огляду на відсутність потрібної кількості сукна і неможливість придбання старшинами та урядовцями шинелей встановленого зразка оголошувався дозвіл Гетьмана носити нарівні з шинелею українську чумарку, «як цілком відповідаючу військовим умовинам і старим козачим традіціям» [документ № 2-2-11]
ЦДАВО України. – Ф. 1077. – Оп. 5. – Спр. 10. – Арк. 169.
Там само. – Арк. 553.
Гуртковий та портупей-юнак належали до козаків, а не підстаршин. У сучасних Збройних Силах України їм відповідає звання «старший солдат».
Портупей-юнак мав 1 нашивку.
Кое о чемъ // Армія – 1918. – 8 листопада.