Лабіринт духів. Карлос Руис Сафон
за руку, допомогла підвестися. Фермін помацав стегно й зауважив, що між пальцями стікає теплувата кров. Вогненний спалах освітив стіну, яку вони щойно перестрибнули, і вихопив із темряви її гребінь, всіяний скалками закривавленого скла. Фермінові запаморочилось у голові й потемніло в очах, але він кілька разів глибоко вдихнув і не зупинився. Алісія тягнула його далі за собою. Припадаючи на ногу, що лишала на кахлі дахової тераси темний блискучий слід, він кульгав за дівчинкою, аж доки вони не дісталися стіни, що відділяла їх від будинку, який виходив на вулицю Арко-дель-Театро. Фермін насилу видерся по ящиках, що лежали під стіною, і визирнув на сусідній дах. Там здіймалася моторошна споруда, якийсь давній палац із позачиненими віконницями й монументальним фасадом, що мав такий вигляд, ніби провів не одне десятиліття на дні болота. Будівлю вивершувала на кшталт маячного ліхтаря велетенська баня з матового скла. Із бані стримів шпичак блискавичника, на вершечку якого маяв силует дракона.
Рана на нозі пульсувала глухим болем, і Фермін мусив схопитися рукою за виступ, щоб не впасти. Він відчув теплу кров у черевику, і запаморочення знову наринуло на нього. Фермін знав, що ось-ось знепритомніє. Алісія нажахано дивилася на нього. Фермін силувано всміхнувся.
– Нічого страшного, – промовив він. – Лише подряпина.
Віддалік авіагрупа вже розвернулася над морем і летіла над портовим пірсом, знову прямуючи до міста. Фермін простягнув Алісії руку.
– Хапайся.
Дівчинка повільно похитала головою.
– Тут ми в небезпеці. Нам треба перелізти на сусідній дах, щоб у тому будинку спробувати спуститися на вулицю, а потім дістатися до метро, – промовив він не надто впевнено.
– Ні, – пробурмотіла мала.
– Дай мені руку, Алісіє.
Дівчинка завагалася, але зрештою все ж простягнула ручку. Фермін, зібравшись на силі, підняв Алісію і підсадив на купу ящиків, а потім допоміг залізти на край виступу.
– Стрибай, – наказав він їй.
Алісія, міцно притиснувши книжку до грудей, похитала головою. Фермін почув, як кулемети затарахкотіли по дахах за його спиною, і штовхнув дівчинку. Коли Алісія приземлилася по той бік стіни, вона обернулася, щоб простягнути руку Фермінові, але її друга не було поруч. Фермін так і лишився стояти, чіпляючись за виступ із другого боку стіни. Він поблід, повіки впали на очі, так, наче лишатися притомним коштувало йому надзусиль.
– Біжи, – видихнув він з останніх сил. – Біжи.
Ноги Фермінові підломилися, й він упав навзнак. Перш ніж заплющити очі, він почув гуркіт літаків просто над собою і побачив, як із неба падають грона бомб.
16
Алісія відчайдушно бігла даховою терасою до великої скляної бані. Вона ніколи не дізналася, де вибухнув снаряд: чи зачепивши фасад котрогось із будинків, чи ще в повітрі. Єдине, що відчула дівчинка, – це навальний удар у спину маси стиснутого повітря. Оглушливий ураган підхопив її і штовхнув