Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи. Отсутствует
випало, натягли шкуру, як ударять, а солдат:
– Ах, у похід, у похід!
За амуніцію та з пекла, а чорти вскочили та й заперлись там.
От ходить він по тому світу, ніде нема йому пристановища, аж стрічає його святий Петро.
– Іди, – каже, – в рай, там тебе давно ждуть.
Пішов солдат, де там той рай у Бога.
Бог і поставив його коло свого палацу на варті. Ходить він, аж іде смерть. Солдат до неї:
– Бабусю, чуєш? Ти це куди?
– До Бога, служивий.
– За чим?
– Та спитати, що мені на землі робити.
– Почекай тут, я піду спитаю.
Приходить перед Бога.
– Прийшла, – каже, – смерть, питає, що їй на землі робити.
– Хай, – каже Бог, – морить самих старих людей три роки.
От він вертається та й згадав: «А там же є у мене брати, вона і їх умертвить».
Виходить та й каже:
– Велів Бог, щоб ти три роки самі старі дубки гризла.
От через три роки знов смерть іде до Бога.
– Пожди тут, я піду спитаю, – каже солдат.
Приходить до Бога.
– Прийшла, Боже, смерть, питає, що їй робити.
– Скажеш, щоб три роки мертвила самих середніх людей.
Він і роздумавсь: «Адже у мене там, може, племінники є». Вийшов та й каже:
– Сказав Бог, щоб ти три роки гризла самі середні дубки.
– Спасибі, служивий, – та й пішла.
Ото через три роки знову смерть прийшла, та така худа.
– Спитай, служивий, що мені ще робити?
Він пішов.
– Прийшла, Боже, смерть, питає, що їй робити?
– Хай, – каже, – мертвить маленьких дітей.
Він і згадав, що у нього є онуки, виходить та й каже:
– Сказав Бог, щоб ти ще три роки гризла самі молоді дубки.
Подякувала смерть і пішла. Через три роки приходить, а солдат не угледів її, вона й проскочила сама до Бога. Як прийшла, то й розжалілась, за що її Бог голодом карає.
– Це він тобі все набрехав! Піди його самого ще раз умертви.
От вийшла вона до солдата та й каже:
– Подавай душу!
А солдат розшморгнув торбинку та:
– А в торбинку!
Вона у неї і вскочила. Він зашморгнув її там та й закинув у болото.
? Які події у казці пов’язані з числом три?
? У чому полягала чарівність торбинки?
? Як солдат перехитрив смерть?
Соціально-побутові казки
Чоботи
Був собі чоловік багатий і мав тільки одного сина. От як умирав він, то призвав до себе сина та й каже йому:
– Гляди ж, синку, щоб у тебе, як я і вмру, було так, як і в мене, – щосуботи були чобітки новенькі.
Син і каже:
– Добре, тату.
Ото як умер батько, син, дождавши п’ятниці, йде до торгу в місто, купив собі чоботи й приходить у неділю в церкву в нових чоботях. Дождали другої п’ятниці – він знов іде в місто, купив чоботи, надів у неділю, а ті взяв та нагору закинув. І так він робив кожної неділі, поки все, що в його було: і воли,