Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи. Отсутствует
купу дров, а я гарячих вуглин поїм. І буде все гаразд. Та будемо діяти таємно.
Так і сталося. Коли була неділя, змій розпростав крила й полетів. Іванові тільки того й треба. Запалив дрова. Ще вони не догоріли, набрав лопату жару й поніс коневі. Кінь одним духом проковтнув і вже годен був підвести голову. Поніс Іван другу й третю лопату жару. Як кінь це з’їв, уже й на ноги встав.
Тоді Іван зняв з нього ланцюги. Кінь вибіг на двір, поковтав усе полум’я й поїв увесь жар.
Іван приглядається: коник не простий! Шерсть золота, замість чотирьох у нього п’ять ніг, крила зверху лопаток стирчать.
– Но, Йване, виконав ти все, що я тобі казав. Починаймо діяти, доки змія-шарканя нема. Іди у пивницю: там є сідло, шабля і вуздечка. Принеси на мене. Поспішай!
Пішов Іван. Шукає, шукає – бачить змієві бочки із вином. Намацав у потемку сідло, шаблю, вуздечку. Взяв і несе. Якраз вийшов з пивниці, а змій на дверях!..
– Що ти наробив, хлопче? Ти мене обдурив. Тепер пропадеш!
Вихопив із рук Івана шаблю й хоче йому відрубати голову.
Той просить:
– Відпусти мене, ніколи більше тебе не обдурю…
– Не відпущу, мусиш тут загинути. Та спершу вип’ємо вина за твої гріхи.
Завів Івана знову до пивниці, розбив бочку, налив собі й хлопцеві по одному відрові. Змій п’є, а Йван просить:
– Відпусти мене.
– Не відпущу. Тепер вип’ємо за мої гріхи. – І знову налив собі відро вина. Далі – друге, третє, четверте… Сім відер вина випив! Сп’янів і розум стратив. Танцює, співає, ходить узад-уперед, крутиться. А тоді впав і заснув як мертвий.
Іван зрадів: узяв тихенько шаблю й хоче рубати змія. Але думає собі: «Одну голову відітну, а шість ще зостанеться. Змій прокинеться одразу й знищить мене!»
Вхопив сідло й вуздечку й побіг до коня. Розповів, що сталося в пивниці.
– Дуже добре ти зробив, що не чіпав змія. Ти б його не вбив. Давай сюди сідло!
Кінь форкнув – і з сідла вся іржа пропала, а появилося коштовне каміння.
– Сідлай мене й тікаймо!
Осідлав Іван коня.
– Но, куди йдемо?
– Не питай. Чимскоріше маємо вибратися звідси!
Піднявся кінь. Летів, летів і, зрештою, у темному лісі спустився на землю.
– Ну, Іване, тут, у цьому лісі, є дикий кабан. Уважай, бо дикуна мусимо забити.
? Як ти гадаєш, як дикий кабан може бути пов’язаний зі змієм? Чому його треба було вбити?
У його голові – живий заєць, і того треба вбити, а у зайця в голові діамантова скринька, і в тій скриньці сім жуків. У тих жуках і є сила змія-шарканя. Якщо їх уб’ємо, він утратить міць. Дивись, біжить на нас дикун…
Глянув Іван: дикун величезний, а ікла – як шаблі. Роззявив пащу й женеться на них… Кінь підхопився у повітря, і, коли п’ятою ногою вдарив кабана в голову, той лише простягся. Іван шаблею розколов йому голову, а звідти нараз вихопився заєць. Іван на коня. Кінь наздогнав зайця й ногою вбив його.
Тоді Іван спокійно зліз із свого коня, розтяв зайцеві голову й вийняв діамантову