Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи. Отсутствует
подарунок ти принесла мені, ластівочко?
Вона дала три зеренця і прощебетала:
– Посієш перед дверима, під вікном і коло криниці.
– Дякую тобі, пташечко. Тепер я стану багатшим від самого цісаря!
Дідичеві виросли так само три величезні гарбузи. Узяв барду[2], вдарив по одному й розрізав на дві половини. А звідти несподівано вилетіла хмара сарани. Кинулася на його лани та з’їла все, що там росло. Розтяв другий гарбуз. Звідти вибухнув вогонь. Спочатку загорівся дідичів палац, а потім весь маєток. Третього гарбуза не встигли й розрізати. Люди кажуть, що в ньому є кублище гадюк, які вилізуть тоді, коли дідич вернеться й захоче знову панувати. А Максим ще довго жив і не журився.
? Який герой тобі найбільше сподобався? Чому?
? У чому виявилась чарівність гарбузів?
? Хто такі дідич, цісар?
? Де треба було посадити зернини?
? Чи знаєш ти, чим небезпечна сарана?
Калинова сопілка
Були собі дід і баба. У діда дочка, і в баби дочка. От і пішли вони в гай по ягоди. Так дідова збирає та й збирає, та й назбирала повну миску, а бабина візьме ягідку, то й з’їсть. От і каже дідова:
– Ходімо, сестро, додому, поділимось.
От ідуть і йдуть шляхом, а бабина говорить:
– Ляжмо, сестро, відпочиньмо.
Полягали. Дідова, втомившись, заснула, а бабина взяла ніж і встромила їй у серце, викопала ямку й поховала її. А сама пішла додому й каже:
– Дивіться, скільки я ягід назбирала.
А дід і питає:
– Де ж ти мою дочку діла?
– Іде ззаду.
Коли ж ідуть чумаки й кажуть:
– Станьмо, братця, отут одпочинемо.
От і стали. Глянуть – над шляхом могила, а на могилі така гарна калина виросла! Вони вирізали з тієї калини сопілку, і став один чумак грати, а сопілка говорить:
– Ой, помалу-малу, чумаченьку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила.
А другі кажуть:
– Щось воно, братця, значить, що калинова сопілка так промовляє.
От прийшли вони в село та й натрапили якраз на того діда:
– Пусти нас, діду, переночувати, ми тобі розкажемо пригоду.
Він їх і пустив. Тільки вони увійшли у хату, зараз один сів на лаві, а другий став біля його та й каже:
– Ану, брате, вийми сопілку й заграй!
Той вийняв. Сопілка й говорить:
– Ой, помалу-малу, чумаченьку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила.
Тоді дід каже:
– Що воно за сопілка, що вона так гарно грає, що аж мені плакати хочеться! А дай я заграю!
Хлопець йому й дав. А та сопілка говорить:
– Ой, помалу-малу,
Сокира, тесак.