Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи. Отсутствует
сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один із мисливців.
– Туди він не міг залізти, – озвався другий мисливець. – Хіба ти не бачиш – там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
– Це правда! – підтвердили інші мисливці.
Постояли, покрутилися та й пішли далі. А старий бурмило сидить собі тихенько в тій ямі й від страху ні живий ні мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути – подивитись, чи нема якоїсь небезпеки.
Лізе ведмідь із тої ями й очам своїм не вірить: яма заснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому й сміється.
– Бачите, дядьку, – озвався він до ведмедя, – якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».
– Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті, – відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.
Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.
? Знайди в казці слова, якими замінено слово ведмідь. Як іще називають ведмедя?
? Добери з тексту слова, близькі за значенням до поданих: побачив, просити, маленький.
? Що означають вирази: ні живий ні мертвий; очам своїм не вірить; старе добро не забувається?
Чарівні казки
Царівна-змія
Їхав козак через поле, дивиться: копиця сіна горить, а в полум’ї змія звивається та й проситься:
– Врятуй мене, козаче. Сунь у вогонь свого списа, я по ньому виберуся.
Козак сунув спис у вогонь, змія влізла на нього, ковзнула козакові на шию, тричі навколо неї обвилася й каже:
– Носи мене, юначе, поки не знайдеш олов’яне царство.
Багато часу минуло, аж дістався козак до олов’яного царства. Бачить: царський замок. Щойно в’їхав на широкий двір, зірвалася з його шиї змія, вдарилася об землю, перетворилася на вродливу дівчину й мовила:
– Знай же, що я – царева дочка. Через те, що не схотіла стати дружиною Кощія, він наклав на мене закляття і я перетворилася на змію. А ти звільнив мене від злих чар. Тепер ходімо до мого батька, він обов’язково захоче віддячити тобі. Але ти нічого не бери, окрім старої коцюби.
Не хотілося царю коцюбу віддавати, та робити нічого – за порятунок доньки нічого не шкода, ось він і каже:
– Пам’ятай, козаче, вдариш коцюбою об землю – вмить з’явиться палац, вдариш двічі – він зникне!
Узяв козак подарунок, подякував та й подався мандрувати. Якось трапився йому дідусь: обідраний, брудний, а худющий – аж світиться!
Пожалів його козак, зіскочив з коня, ударив коцюбою об землю – у ту ж мить з’явився казковий палац. Вибігли до них слуги – підхопили, у лазні вимили, у чисте одягли й за стіл посадили.
– Їжте, діду! – каже козак.
Наївся старий, подякував, а потім і каже:
– Дозволь мені, козаче, за твоє добро віддячити. Ось тобі