Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи. Отсутствует
мене виручиш, – відказує.
Тоді циган помився, поголився, переодягнувся, сів на коня і помчав до царя.
– От я і приїхав до вас, славний царю, зі своїми відповідями на ваші загадки, – каже циган цареві.
Тепер цар питає:
– Ну, чи полічив ти, скільки в небі зірок?
– Полічив, – відповідає циган.
– Ну, то скільки ж у небі зірок? – питає цар.
– Саме стільки, скільки на цьому коневі волосин, – відповідає циган. – Якщо не вірите, славний царю, то й ви полічіть, – додає.
Бачить цар, що загадку розгадано, і не знає, що на це сказати.
Потім запитав другу загадку:
– А де середина світу?
Циган покрутився на одному місці, стукнув паличкою об землю і каже:
– Якраз тут і є середина світу. Якщо не вірите, славний царю, то поміряйте.
Не знав цар, що на це циганові відповісти, і відпустив його додому.
Приходить циган до чоловіка й розповідає, як було. Віддячив той циганові: дав три корови та ще й триста золотих грішми.
– Оце тобі, цигане, за те, що ти врятував мене від смерті, – сказав на прощання.
? Чи знаєш ти, де розташована середина світу?
? Чи можна насправді полічити зірки на небі?
? Добери прикметники до слова зірка: яскрава, вечірня…
? Відгадай загадки.
1) У синьому мішечку золотих ґудзиків багато.
2) Тисяча овець, а між ними один баранець.
? Склади власну лічилку про зірки, небо, місяць.
Чудо-груша
Жив на світі один бідний чоловік. Тільки й багатства в нього було, що дітки. Та ще корівка, але така вже вона стара була – самі кості та шкура. Ні телят, ні молока від неї не було.
Не раз люди казали йому, щоб зарізав її, то діти хоч кістку якусь обгризуть.
– Ні, – каже він, – я цього не зроблю. Скільки років годувала нас, а тепер її різать та їсти! Нехай уже від своєї смерті гине.
А корівка вже й не встає. Підійшов він до неї та й говорить, як з людиною, оплакує, що вже скоро не стане її, як погано їм буде без неї. Чухає, пестить її. Коли чує, корова заговорила до нього людською мовою:
– Добрий мій хазяїне, спасибі тобі за все, за ласку, за те, що ти жалієш мене. Тепер же ти послухай і зроби так, як я кажу. Коли мене не стане, візьми мене закопай у себе біля хати під вікном, а там побачиш, що буде.
Так він і зробив, як корівка казала. На третій день бачить, що на тому місці росте якесь дерево. З кожним днем все більшає і більшає. За весну виросла велика груша.
Зацвіла, а на осінь і груші вродили. Так рясно! А які груші! Здорові та гарні, а добрі вже які! Таких груш ще ніхто не бачив. Посмакували вони грушами, сусідів пригостили. Тоді хазяїн каже, що треба ще й пана грушами пригостити. Бо пан у них був добрий, не такий, як інші, що з людей знущаються. Поніс він до пана цілий кошик груш. У пана якраз були гості – інші пани.
Побачили такі груші, а як покуштували, то й кажуть:
– Це чудо, а не груші. Таких груш у світі нема.
Питає пан:
– Де такі