Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи. Отсутствует
й Іван швидко побігли до палат. Цар лежить – одна нога в могилі…
А коли донька заговорила, старий, почувши її голос, нараз розплющив очі. Відразу схопився зі смертної постелі. Здоров’я повернулося, почав говорити. Якби були музики, то й танцював би! Аж помолодшав.
– Як ти тут опинилася?
Тоді дівчина розповіла батькові про все, що трапилося. Цар вислухав і каже:
– Іванку, був час, що я тебе хотів призначити помічником дурня. Проте межи нами була й така угода: як приведеш мою дочку, будеш моїм зятем. Даю за тебе єдину доньку та призначаю своїм наслідником.
Запросив цар музик, й почалася велика гостина.
Два тижні справляли молодим весілля. Цар прикликав не лише царедворців, але й весь народ. І криві, і сліпі гуляли, танцювали.
Іван ще й тепер царює, як не вмер…
? Згадай, де зберігалося життя Кощія Безсмертного з іншої казки? У чому схожість і в чому відмінність з цією казкою?
Солдат і смерть
Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три копійки, він і пішов собі. Йшов-йшов, аж перестрівають його три старці:
– Дай, служивий, милостинку.
– Нате.
Вийняв копійку й оддав. Трохи згодом перестрівають його ще три старці.
– Дай, служивий, милостинку.
– Нате.
Оддав другу копійку.
Під вечір уже ще три старці просять:
– Дай, служивий, милостинку.
– Нате.
Оддав і третю копійку.
Іде та й думає, що це воно буде, що роздав останні три копійки. Аж ось ще йдуть три старці.
– Дай, служивий, милостинку.
– Нате.
Скинув шинелю й оддав.
– Ну, – кажуть старці, – чим тебе, служивий, нагородити, що ти з останнього милостиню дав? Проси у нас три просьби.
– А що ж я, – каже, – буду просить? Як задумаю, щоб гроші в кишені були; щоб люльку не накладать і не закурювать, а як загадаю, щоб сама готова була; та щоб була торбинка така: я про що не подумаю, зараз щоб там і було.
– Добре, служивий, іди собі з Богом.
Ото сказали та й зникли, наче їх тут і не було. От солдат пройшов трохи. «Дай, – дума, – подивлюсь, чи не збрехали». Засунув у кишеню руку – так і витяг жменю грошей.
Сів ото спочивати, витяг люльку, аж вона вже й куриться.
– Е, – каже, – і це добре.
Покурив-покурив та так, не гасячи, у кишеню засунув, вона сама й погасла.
Дивиться – летить пара качок; він розшморгнув торбинку та:
– А в торбинку!
Так ті качки туди й загули. От приходить він у город, а в тому городі в багатого купця був дім такий, що у ньому ніхто не жив, бо там завелись чорти. Він до того купця:
– Що даси? Я можу вигнати чортів.
– Як, – каже, – виженеш, я тебе до смерті догодую.
Ото нагодували його, напоїли, пішов він на ніч у той дім. Опівночі чує – щось стукотить-гримотить. Поміст лопнув, вилазить