Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
зубами, а придержуй губами.
Говори, та не проговорися.
Хто мовчить, то лиха ся збуде.
Мовчане, де схочеш, там поставиш.
Язичок мелькне та у кут, а губи натовчуть.
Говорить язик безкостий та договориться до одного кінця.
Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде.
Язик доведе до Києва і до кия.
Вкусись за язик.
Укусись за язик, та й мовчи.
Прикуси язичок.
Як хочеш щось збрехати, то язика прикуси.
Великим панам трудно правду сказати. Потурай їм, брате!
Пан
Не Бог панів родить, а лихо їх робить. Біс та його діти панують у світі.
Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати.
Пани в світі блукаються, та з правдою не знаються.
Пани правдою кепкують – проте ж у світі і панують.
Панам лихом кидати – не плугом орати.
Коли б панам гадалося, з чого лихо скувалося.
Богу молиться, а чорту вірує (про панів кажуть).
Чи пани, чи люди? То пани, а ми люди.
А та палиця – пан називається: треба її слухати.
Поставлять палицю – треба її слухати.
– Чого чорт плаче?
– Що панам людей не настаче!
Коли б не хлоп, не віл – не було б панів.
Коли б пан за плуга узявся, то й світу б відцурався.
Плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься.
Добра пані за рабами.
Добрі пани за рабами, а раби за панами.
Пан на троні, а хлоп на ослоні.
Хіба ж є пани, яким гроші не милі?
Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Давай пану по жупану.
Сьогодні пан, а завтра пропав.
Біда панам! Таки-то нам.
Що панська хвороба, то наше здоров'я.
Не дурень видумав паном бути.
Пан що хоче, те й робить.
– Пани як дурні: що хотять, те й роблять.
Трудно стати паном, а то все піде даром.
Як би я був паном, то усе б на подушках лежав.
Пані на всі сані.
– … тільки хвіст волочиться.
Оце пані на всі сані, ще й ноги волочаться.
Пан на всю губу.
Паничу, я вас підтичу.
Ой паничу, паничу! Я вас за чуб посмичу.
Панич, що украв бич.
Панич не знав ніц, но (тільки) одне письмо, та й то йому з голови витрісло.
Тепер настало стільки панів – кинь на собаку, а пана влучиш.
Що збан, то пан.
Води збан, а сам пан.
Панів, як псів.
Нема добра в нашім селі, бо панів багато.
Усе пани та пани, а нікому свині пасти.
Все пани та пани, а греблі нема кому загатити.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Два кметі, пан третій.
Я вашець і ти вашець, – а хто нам хліба напашить.
– Чи ти пан?
– Пан.
– А чого ж у тебе порваний жупан?
Панство