Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
корита їли та на волі жили – ніякого горя не знали.
Хоч з корита, та досита.
– … а ви з тарілок, та худі. (Немов би так запорожці казали великим панам).
Багатир. Убогий. Щасливий. Нещастя, доля. Коли не піде. Пропав. Лихо. Біда. Горе, каяння. Журба. Кривда-жаль. В нещасті нема брата. Плач. Терпи
Багатир
Такий багатир, що не знає, що то нема.
До чорта грошей.
У нас грошей – і свині не їдять.
Там грошей – і кури не дзьобають.
Хіба птичого молока нема.
Добра такого – не знає в чому і ходити.
Прибавляє (додає) Бог.
Пошився він добре, не візьме його чорт.
Добре зібрав – з тими накладав.
Сидить, як тур (або щур) у горах.
В тебе нема грошей? козак хороший, та нема грошей!
Не взяв його ворог!
Не взяв їх чорт, – що вони мають.
Чорт його не взяв.
Чужа непроха (якщо в себе є).
Ет, так собі копійка за душею є.
Забагатіти в Бога.
Бідні розкидають, а багаті збирають.
Достаток чинить статок (або: якщо в чоловіка хліба є достаток, то в його домі всякий буває статок).
Достатечність показує статечність.
Коли хліб, тоді й розум.
Багатий своїм плугом оре.
Багацько не шкодить (вадить).
Коли густо, то не буде пусто.
Де густо, там не пусто.
Гуща (густа каша) дітей не розгонить.
Де можна мішок, там торби не треба.
З повного легко брати: хоч і меншає, не так знати.
Собака кудлатий – йому тепло; пан багатий – йому добре.
Собаці кудлатому, а мужикові багатому.
Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно.
Гроші – лакома річ.
На гроші нема лущіння.
– Може, тобі грошей треба?
– Та коли їх не треба? На їх ніколи нема посту.
Гроші – всюди хороші.
О Боже, батьку! Дай грошей шапку!
Гроші не Бог, та милують дуже.
Без грошей чоловік не хороший.
Без грошей, як без рук.
Добрий інтерес, коли повний черес.
Як у калитці є гроші, то й добре.
Тоді утішеніє, якщо в кишені є.
Гроші не знати що, та спати не дають.
Червінець хоч маленький, але важненький.
За гроші тільки рідного батька не купиш.
Не заросте душа полином, аби гроші.
Чого гроші не зроблять!
Золотий обушок, скрізь двері відчинить.
Гроші і камінь кують.
Золота швайка і мур пробиває.
Золото-срібло губу затикає.
Один руб – один ум, два рубля – два ума, скільки рублів – стільки гріхів.
Коли є хліба край, то і під вербою рай.
Як хліба край, так і в хліві рай; а ж хліба ні куска, так і в хаті туска.
Добре гудіти, коли є в чім шуміти.
Добре ся пестити, коли ся є де змістити.
Добре ся там пестити, де