Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
рибу в сак половив.
Ловися, рибко, велика і маленька.
– … бери, чорте, Дениса і Омелька.
Тобі твоя доля робить.
Тобі, вовче, кози пасти.
– … а овечки давити.
Щасливому – щастя.
Чому йому не пить, коли його доля не спить (коли йому Бог годить).
Уже йому як везе, так везе!
Йому б жить та Бога хвалить.
Уродись та й удайсь.
Уродися-вдайся, а ні, то скапарайся.
Кому як на роду написано, щасливому сир на колоді.
Як Настя, то й буде щастя («Прийшла молода!» – «А як зовуть?» – «Настя!» – «Як Настя… і т. д.»).
Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік поля; а як безділля, то продасть і подвір'я.
Як вродилась щастниця, так поправиться і п'яниця.
Вже як щастя, то й п'яниця поправиться.
Хоч би я і за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться; а як моя доля добра, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться.
Кому щастя, тому й доля.
Кому щастя, той на києві виплине.
Кому щастя, тому і півень несеться.
Кому ведеться, то й на скіпку прядеться.
Щасливому по гриби ходити, – … а нещасному по лісі блудити.
З щастям по гриби ходити, з щастям в рибу бродити, а без щастя нігде, ані за поріг.
Не купуй лою, та купуй долю.
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.
Не родися красна, та родися щасна.
Не родись гарний, а родись щасливий; рости великий та будь багатий.
Не родись в платтячку, а родись в щастячку.
Бог дасть долю і в чистім полю.
Бог як схоче, так і в грязі поставить в князі.
Із грязі у князі, а із князі у грязі.
Коли Біг дасть, то і в вікно вкине.
Коли на те піде, то й серед битого шляху поламається.
Доля лучча Божая, ніж матчиная.
Дитинка спить, а доля її росте.
Лежух лежить, а Бог для нього долю держить.
Лежухові Бог долю дає.
До щастя!
Як до щастя!
Кому яке щастя!
Не знаєш, звідки на тебе впаде.
Не знаєш, де знайдеш.
Сьогодні пан, а завтра пропав.
Щастя як трасця: кого схоче, на того й нападе.
– … кого нападе, того й трусить.
Не всім однаково дано: одному ситце, другому решітце.
Одному Бог дасть ситце, а другому решітце.
Дехто легко робить та гарно ходить; а деякий робить, то й піт кривавий його обливає, а нічого не має!
Кому на добро ідеться – каша в самому молоці, ще і грудку масла положать; а кому на горе ідеться – велика дірка та мала латка: і сюди тягни і туди тягни – не зходиться.
Його і шило голило, а наша й бритва не бере.
Одному шила голять, а другому і бритви не хотять.
Його і мило голило, а моя і бритва не бере.
Одному і на трісочці прядеться, а другому і веретінце не хоче.
Один гроші складає, а другий мішок шиє.
Одному Бог дасть так, а другому