Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
його куштує.
Не ходи де лихо.
Від лиха поли вріж, та втікай.
З лихого торгу хоч би з носом.
– … хоч пішки.
Лихо приключки шукає.
Коли спить лихо – не буди ж його.
Встань, лихо, та не лежи.
Встань, біда, не лежи (як прокидається давнє лихо).
Сиди тихо, поки спить лихо.
– … щоб не знало лихо.
Сиди тихенько, щоб не знало тебе лишенько!
Коли лихо, то сиди тихо.
Лихо, лихо! Нехай буде тихо.
Добро пушить, а лихо сушить.
Якщо на лихо чоловікові іде, то вже зовсім на біду і на велике лихо.
Одно лихо не докучить.
То не лихо, як одно, – а два та три.
Не шукай моря – у калюжі втопишся.
Не море топить – калюжа.
Ти хочеш на гору, а чорт за ногу.
Коли б так за добро, як за лихо.
Не мини мене мій батеньку, – не мине тебе і лиха година.
Якби знав по чому корець лиха.
На лихо Бог дасть розум.
Дасть Бог лихо, то дасть і розум.
Боронь, Боже, нужди, розум найдеться.
Не дай, Боже, нещастя, а розум буде!
Лиха і конем не об'їдеш.
– …і гетьманським конем не об'їдеш.
Сказано лихо – не бути добру!
Кожна людина своє лихо носить.
Кожний у світі своє лихо має.
Де люди, там і лихо.
Хоч би глядів по всій Україні, добра ні найдеш.
І червоні чоботи мулять.
Кожний має свого моля, що його гризе.
Нема такого дерева, щоби на нього птиця не сідала.
Як людина не міркує, а все ж у світі погальмує.
Лихо товар продає.
Більмо окові не шкодить, тілько око не бачить.
Пізнаєш, звідки гримить.
Лихо не вморить, так спотворить.
Де лихо пристане, там і трава в'яне.
Ледве лихо дізналося, де люди живуть.
Лихо штани поре.
Може Господь милосердний не все лихо роздасть, – ще останеться.
Лиха година настала: бувало як кого б'ють, то і нас зовуть.
На все достатній, а на лихо не жадливий.
І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо причепиться.
Багатий на лихо.
– …та на дрібні сльози.
Лихо далося знати.
Лихо погнало.
Лихо спіткало.
І пішло на лихо.
Лихом торгувати.
На лихо здатись.
Насунулось лиха до бісового батька.
Лихо та ще з лихом.
Лихо ж мені неопечене.
Лихо печене.
Ох мені лихо!
І без того лиха ніяково.
Так тяжко добра дочекатися, як з каміння.
Нема йому честі ні від Бога, ні від людей.
Не було добра з роду, не буде і до гробу.
Не було добра змалку, не буде і доостанку.
Не було нам гаразду, та й не буде.
Туди не підскочиш,