Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
уже мені з Петрового дня.
Як піде з Петрового дня, то буде щодня.
До нашого берега ніщо добре не припливе.
– … як не кізяк, то тріска.
Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одне поліно, та й те не горить.
Де коротко, там і рветься.
Побила мене лиха година.
– … ота чужа нива, та позичений серп.
Багато злого, та одного.
От тепер-то в нас кобила порох поїла.
Випити добру повну (набратись лиха).
Маюся як в терню.
Б'юся як риба об лід.
Тиняється, як старець попід тином.
Дожився до самого краю.
Кажуть, що з лиха вмреш – отже ні!
А правда наша п'яна спить.
Біда
Біда не спить, а по людях ходить.
Хто в біді – біду стерпить, а хто в гаразді – щоб ніколи біди не знав! Біда біду породила, а біду чорт.
– … чортова мати.
– … а біди чорт не візьме.
Не то біда, що плаче, а то біда, що скаче.
Не я скачу – біда плаче.
– … моя душа їсти хоче.
Трудно вийти з біди, як каменю з води. Не так хутко згоїться, як біда скоїться. Біда з бідою іде, і бідою поганяє.
Одна біда тягне за собою і другу.
Як одна біда іде, то й другу за собою веде.
Біда, та й за біду зачепилася.
Горе, та ще й за горе зачепилось. Біда біду тримає.
Біда за біду чіпляється – як у ланцюзі кільце за кільце.
Біда біду перебуде – одна згине десять буде.
Біда біду гонить.
Біда за бідою ходить.
Яка біда уродилась, така і згине.
Біда навкулачки товчеться (великі нестатки), кулаками б'ється.
Кого біда учепиться, того тримається руками і ногами.
Біда здибає легко, а трудно її збутися.
Від біди не в воду.
Біди ні продати ні проміняти.
І грім біди не заб'є.
Як Бог дасть, і в печі не замажешся.
Не в піч замазатись, та й не з моста у воду.
Біда найде, хоч сонце зайде.
– … біда не спить.
Воли, коні на оборі, а біда поперед очі.
Не клич біди до себе, вона сама прийде до тебе.
Не буди біди, коли спить.
Біди не шукати.
– … сама біда знайде.
Біда за плечима.
До біди сім верств.
До біди не далеко.
– … доскочити.
До біди ще три дні.
До біди не довго.
О біду не трудно.
На біду не багато треба.
Коли б так на гору, як на біду.
Одна біда – не біда; от – коли дві, або три біди разом!
Біда нікого не красить.
Одна біда чоловікові не докучить, а десять!
Біда не дуда: як стане дути, то аж слези йдуть.
Не так-то і встати, як впасти.
Як припече, то втече.
– … то він сам до чорта втече (—… або: з того місця).
Допекло,