Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
нема ні брата, ні свата.
Бідному ніхто не подарує.
– … не дасть.
Під лихий час і кум за собаку.
Тоді любить і сват, коли добре мається брат: а коли бідний, то забуде і брат рідний.
Поки богат, то поти і сват.
Поки щастя плужить, поти приятелі служать.
Де щасть відпало, там і приятелів мало.
При добрій годині, є куми й побратими.
– … а при лихій – чужі, куми й побратими.
При добрій годині всі побратими, а при лихій нема і родини.
Як добра година, то знайдеться родина; а в злій годині нічого по родині.
Поки мішки чують, поти шанують.
Як ся гаразд мав, кожний мене добре знав; а як став убогий, не приходять гості у мої пороги.
Як ся чоловік гаразд має, то і сусід буває.
Тоді сусід добрий, коли мішок повний.
Утри мої спрагнені уста, а солодкі я сам собі утру.
– … а солодкі чорт тебе і просить.
Не тоді лижи мені губи, як солодкі, – тоді мені лижи, як гіркі.
Лижи мені губоньки, як гіркі; а як солодкі, то я й сам оближу.
Полюби мене в чорному, а не в білому!
– … а вже в білому полюбить і абихто.
Люби мене в чорному, а в білому чорт тебе і просить.
Нехай мене полюбить в чорнім, – а в біле приберуся, тоді на тебе й не подивлюся.
Якщо не полюбить на брудно, – то на біло трудно.
Поцілуй мене сьогодні, а я тебе завтра.
– … а як забуду, то й так буде.
Люби мене в середу, а в неділю, як я приберуся, то може на тебе й не подивлюся (або: то й на другу подивлюся).
Порятуй мене в пригоді, а в доброму ми не потребуємо рятунку.
Тоді йди, як кличу.
Хто зразу дав, той два рази дав.
Брат, що хоче брать.
Як беруть, сто коней дають, а візьмуть – і одного не дають.
Як просять, і жнуть, і косять.
Як лихо, то й «ходи Петрихо»; а як п'ють та їдять, то на Петриху не глядять.
Як їдять та п'ють, так і кучерявчиком звуть; а поп'ють, поїдять, – прощай, шолудяй!
Добре дядькові, то й Бога забув.
Як лихо, то й до Бога.
– … а як лихо минуло, тоді й Бога забуло.
Як тривога, тоді і до Бога.
А як по тривозі, тоді і по Бозі.
Як потопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує.
До обіда ложка, а після обіду не треба.
На кого біда нападе, то до Києва йде; а як біда минеться, то він і з Броварів вернеться (Броварі – містечко на лівім боці Дніпра).
Що тобі не мило, і людям не зич.
Не радуйся чужому лихові.
З чужої біди не смійся.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Чужа біда за іграшку.
– … за цукор.
Чуже горе – людям сміх.
Ніхто нічийого болю не знає.
Чужий біль нікому не болить.
Вола голова не боліла, коли корова теля родила.
Кому користь, а нам хворість.
Грається, як кіт з мишею.
Грається, як миш