Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
молодий літами, та старий бідами.
Хто біди не знає – нехай мене спитає.
«Що у вас чувати?» – «Гаразд із бідою!»
Йде біда – відчиняй ворота.
Впав в біду, як курка в борщ.
Упав у тісну діру.
От біда – та й годі!
Лихо та й годі!
Біда боками преться (зі всіх боків).
З бідою як з рідною мамою.
Куди мах, туди мах, то все біду по зубах.
Горе, каяння
Біда куца, а горе чубате.
То не горе, що горює, а то горе, що сміється.
Як піде горе зрання, то аж до смеркання.
Тілько теє не минеться, як горенько ійметься.
Хоч случиться печаль на одну годину, забудеш про милу родину.
На трафунок – добрий трунок.
Не поможе і трунок, як прийде трафунок.
Горе – море: пий його, не вип'єш.
– … усього.
По смерті нема каяння.
– … покаяння.
Каяття пізно приходить.
Є каяття, та нема вороття.
Як не покаєшся – тобі буде могила, а мені кобила.
І ворогові своєму закажу.
І дітям своїм закажу.
Не буду до віку, до суду!
І до суду не буду!
Ти землю їв – зарікався!
Ти хрест цілував (зарікавшись).
Покаявся злодій у ягодах.
Зарікалася свиня їсти; біжить, коли троє лежить, – вона всі троє і з'їла.
Журба
Журба не матінка.
Журба сорочки не дасть.
Журбою поля не переїдеш.
Чого тебе за ухо бере (за серце)?
Якого дідька журишся!
Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має.
Чого журитись!
Нехай журяться ті, що заміж ідуть.
– … нехай та журиться, що віддається.
Не журися – якось-то буде.
Не журись, та Богу молись.
Ото зажурилась! та така ходить, як туман.
Тільки журиться!… як кобила, звернувши в болото.
Не кажи «Ох», – кажи «Гоц».
Хоч біда – то гоц.
Не зітхай: чого нема, то й так нехай.
Якби не ох, то б давно здох.
Гей-гей, та не дома!
– … якби вдома, та ще й на печі.
– … та ще й в просі.
Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх.
Під явором жовтий корінь: пісок його сушить (є така пісня, а в приказці: кажуть про людину, що все чогось журиться – журливе змалку).
Як у його дух держиться!
Не знаю, де в мене і дух!
Як не свій ходить.
Став не свій.
Мов у воду опущена.
Опустилися, як на воду.
Лишилася, як на воді.
Наче курча впустив.
Ходжу, наче чоловіка згубив, абощо.
Вже мені й сорочка не мила.
Черв'як серце точить.
Вже нема мені ні від місяця, ні від сонця.
Ні від сонця, ні від місяця.
Розживемось,