Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
нас люблять, де нас нема.
Де каша з маслом, там нас нема.
Там добре, де нас нема.
– … а ми прийдем і другим попсуєм.
Видно на роду так написано.
Не до поросят свині, коли свиню смалять.
– … свині, як вовки свиню їдять.
Пішли мої літа, як вітри кругом світа.
Не минула мене лиха година.
Господи, злізь та подивися.
Держись берега, а риба буде.
Тарах щастя в хату (несподіване лихо).
Шелеп щастя у хату.
Цінь, цінь, тарара! Усюди діра, та нікуди вилізти. (Ніби так синиця в клітці говорила. Кажуть, як присікається щось: біда, халепа і т. д.) Ну, і що йому казати!
Що ти будеш казати!
Хоч не питайся.
Прогнівили Бога.
Хоч ти Божу Матір проси!
Хоч до Бога реви.
Хоч сядь, та й плач.
– … та ридай.
Хоч плач, пане, – коса не бере!
Сохрани, Мати Божа!
Крий, Божа Мати!
Боже мій, світе мій!
Хоч утікай!
Хоч що хоч роби!
Хоч що хоч, те й роби!
Хоч живий лізь у яму.
Живцем би в яму пішов.
Лучче б свята присипала (або: пригорнула).
Хоч і в прірву!
– … йди.
Хоч провалися в безодню!
Хоч крізь землю йди!
– … провались!
Хоч сирої землі хапайся!
Тільки ходу, що з моста та У воду.
Просто з моста та у воду.
Вже мені і в пеклі гірше не буде.
Ні печаль, ні воздиханіє, но жизнь біс батька яка.
А вже ж тії кучері мені надокучили.
Говорив би, та і слів нема; плакав би, та і сліз нема.
Тілько що з ніг не звалить (лихо, хороба і т. д.).
Забили мені баки, з'їдять мене собаки.
Тепер її і кури заклюють (задзьобають).
Як так, то скоро нас і кури загребуть.
Та вже нас і кури загребли.
Зо всякого села по скурвому сину.
Як горілку п'ють, то мене минають; а як ся б'ють, то від мене починають.
У макогонову юшку впала (всі нападаються).
Як горох при дорозі.
– … хто йде, то й скубне.
– … где не мине.
– … за стручок скубне.
Як хмара на нас спала (лихо несподіване).
Як туча спала.
Ні з'їсть, ні вип'є, ні гарно не вбереться.
Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов.
Уродився на свою годину.
І ворогові сего б не зичив (бажав).
Великий світ, та нема де дітися.
Тяжко плисти проти води.
Нащо мені золото, срібло, як жити не добре.
А мені бугай виссав.
Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.
О нашу то шкуру ходить.
І холодно, і голодно, а ще й до дому далеко.
– … і голодно, і голо, і босо, та й до дому далеко.
Не бачить світа,