Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
доля
Нещастя ніколи само не приходить.
Нещастя в дітях – нещастя в літах.
Нещасна, як подільська корова (що коровами там роблять).
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
Коли б чоловік знав своє нещастя! Коли б знати, де упаду, то б соломки підстелив (то приказка, як москаль падав з черешні: «Соломи», кричить, «Соломи!»; а як вже впав, то каже: «Ні, вже не треба»).
Якби знав, де знайду, то б туди пішов; а якби знав, де загублю, то б туди не йшов.
Не знаєш, з котрого боку зайти.
Пішло щастя в ліс по пруття.
Талану нема!
Як не дав Бог талану змалку, то й не буде до останку.
Хоч роби і роздерися, а як нема талану, то нема.
Пригоди учать згоди.
Кожда пригода до мудрості дорога.
Давні пригоди боронять від шкоди.
Не хапайся за пригоду.
За сон і за пригоду не хапайся.
Чоловік без пригоди не живе.
Отак чумак дочумакувався.
Сяка-така напасть, а спати не дасть.
Від напасті і полу вріж, а втікай.
Біда (напасть) не по лісі ходить, а по людях.
Від напасті не пропасти; а від біди не втекти.
Від напасті не пропасти: я, пане, коня вкрав.
Без причини чоловік ніколи не живе і без причини ніколи не вмирає.
Розкіш творить біль: як приходить – смакує, як виходить – катує.
Плигає, як пампух в олію.
Плаває, як вареник у маслі.
Обросла, як нирка в салі.
Чому козак не гладок! попоїв та на бок.
– Чого козак гладкий? – Наївсь, заснув, та й нема гадки.
Якби хліб та одежа, їв би козак лежа.
– … то козак би і вмер лежа.
Коли не піде
Коли не піде, то вже і не піде.
Попитав вже я і пня, і колоди.
Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть (дуже убогий, а щирий).
Б'ється сірою собакою, нічого не вдіє.
Бив на нього, як на три тузи.
Пішло старій пані на випадок.
Трапилося, як сліпій курці бобове зерно, – і тим ся удавила.
Удалося, як тій Солосі.
Не кує, а плеще (невдачі усе).
Коло рота крутиться, та в рот не попаде.
З гори пішло.
З рук іде, а не в руки.
Отак наші галки б'ють! Ні з чим додому йдуть.
Попав пальцем в небо.
– … стромляй дальше.
Не тикай пальця в небо.
Попав кулею в пліт!
Не попав ні в тин, ні в ворота.
Попав, як сліпий на стежку.
Як лопатою (вилами) по воді (зробив щось ні до чого).
Ти йому кажи, а воно – як мотикою по воді: ухом не порушить.
Ціляв корову, а попав ворону.
Ціляв у ворону, а попав в корову.
Не туди стежка в горох.
Поправився ухом об землю.
Поправився з печі на лоб.
Поправився з покуття на лаву.
– … під лаву.
Утікав перед вовком,