Диктатор. Сергій Постоловський
терористи, про що вони розмовляють з переговорниками.
Тим часом «ззовні» формується оперативний штаб. Його очолює Олександр Дзасохов – президент Північної Осетії. Проте фактично операцією по звільненню заручників керує Москва. Зі столиці приїжджає ФСБ. Погодін та його вихованець Шевцов у складі московської групи. Менше ніж за добу у віці двадцять одного року Олег Шевцов стане вбивцею дітей Беслану.
Беслан перетворюється на велику брехню Кремля. Від самого початку і по сьогоднішній день. Від інформації про незначну кількість заручників до повідомлень про те, що люди загинули виключно від куль терористів. Загалом у результаті операції спецслужб Росії по звільненню заручників у Беслані буде вбито 334 особи. 186 з них – діти. І молодий лейтенант ФСБ Олег Шевцов бере безпосередню участь в тому жахливому злочині влади проти громадян.
Він не відходить ані на крок від свого командира. Він чекає на наказ. І він знає, що виконає той наказ, яким би він не був. За чотири роки нового життя Олег Шевцов став іншою людиною. Людиною, для якої існує тільки держава, її правитель та його наказ.
Тим часом високе керівництво з Москви приймає рішення про початок операції. Це буде операція не зі звільнення заручників, а військова операція по знищенню терористів-бойовиків. Про це вже знає Погодін. Про це ніколи не дізнається Шевцов та йому подібні. Та й не думає Олег про такі тонкощі. Для нього існує тільки ворог, якого потрібно вбити.
Для нього все починається 3 вересня. В той день він стає вбивцею дітей.
Танки.
У хід ідуть танки. Безжалісні, бездушні машини, що належать російській 58-й армії.
І вогнемети.
У приміщенні школи лунають вибухи. Починається паніка. Хлопчик кліпає очима і кричить. Поруч з ним дівчинка – його однокласниця. Їм по вісім років. Позавчора вони пішли у другий клас. Вони тримаються за руки і біжать разом з усіма людьми. Куди саме, того вони не знають.
Олег Шевцов йде на штурм школи. Він є частиною спецназу ФСБ. У них тільки один наказ – стріляти та вбивати.
Люди біжать, падають, конають від болю та ран, вмирають. Навкруги дим і третій день вересня. Хлопчик губить свою однокласницю, і страх посилюється. Він один у тому пеклі, хоча навкруги нього сотні людей.
ФСБ не знає жалю. Вона не знає сліз та благань про помилування. ФСБ завжди виконує накази Москви. І якщо ті накази не відповідають закону юридичному та людському, що ж, ФСБ переступає ті закони і йде далі. Бо не закони тримають її на цьому світі. Не мораль дає змогу обіймати високі посади та користуватися службовим становищем. Не чесноти і справедливість дають нові перемоги у кривавих битвах за право диктувати свою волю.
ФСБ починає вбивати заручників. Олег Шевцов стріляє у людей і йому байдуже, терорист то, чи вчителька, маленький школяр, чи батько того школяра.
Хлопчик вже не розуміє, де знаходиться. Єдине його бажання – повернутися додому, притиснутися до мами і вже ніколи не відпускати її. Він біжить зі спортивної зали і бачить