Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
склянку вина)
Нá й те, і те!
Б р а н д е р
З свиней свиня!
Ф р о ш
А ти не в'язни, як пеня!
З і б е л ь
За двері геть! Не треба чвар!
Усяк лиш пий і пісню шквар:
Гей, гей-а-гей!
А л ь т м а є р
Ой пробі! Вати, вати!
Оглухну я, як будуть так співати.
З і б е л ь
Як од склепінь луна іде,
То, значить, добре бас гуде.
Ф р о ш
Отак! Кому ж не в лад, того в три вирви гнать!
Ой тара-ляра-ля!
А л ь т м а є р
Ой тара-ляра-ля!
Ф р о ш
Ну, можна починать.
(Співає):
І як воно іще стоїть, Священне Римське царство?
Б р а н д е р
Погана пісня! Політична! Тьху!
Противна пісня! Даймо Богу славу,
Що не на нас він звірив ту державу.
Про мене й те прибуток немалий,
Що я не цісар і не канцлер в ній.
Та треба й нам якесь начальство мати;
Анумо папу обирати!
Відомо всім, котрій з прикмет
Належить тут пріоритет![40]
Ф р о ш
(співає)
Соловейку-пташко, лети-вилітай[41],
Мою милованку сто раз привітай…
З і б е л ь
Про милу не співай! Не хочу я і чути!
Ф р о ш
Співай і прославляй! По-твоєму не бути!
(Співає).
Одчини! Бо ніч іде.
Одчини! Бо милий жде.
Зачини! Світає день…
З і б е л ь
Ну що ж, співай на славу їй пісень!
Од цих пісень тобі ж колись завадить:
Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.
Нехай кохається вона з домовиком,
Вночі на пустирі стає із ним на речі,
І цап, вертаючись додому од відьом,
Хай на добраніч їм люб'язно промекече.
Хіба я з розуму вже спав,
Щоб за повією впадав?
Які у біса їй привіти?
Хіба що вікна потрощити!
Б р а н д е р
(гримнув кулаком по столу)
Мовчать! Мовчать! Що за содом!
Ви ж знаєте, я вмію жити:
Тут всі закохані кругом,
Їх треба чимсь хорошим пригостити,
Щоб все кінчилося ладом.
Ось пісня вам нового крою,
І всі тягніть приспів за мною.
(співає)
Раз криса в кухні завелась,
Жила із сала й масла,
Мов доктор Лютер, розплилась,
Пузце собі напасла.
Та кухар їй отрути дав,
І білий світ немилий став,
Неначе з закохання!
Х о р
(весело)
Неначе з закохання!
Б р а н д е р
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знає,
З усіх калюж пила води —
Ніщо