Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай


Скачать книгу
кубку – багрове пивце,

      В третім кубку – зелене винце.

      Медок-солодок – на челядочку,

      Багрове пивце – на колядочку,

      Зелене винце – та й до церківці,

      Та й до церківці, бай, на престольці.

      Коло престола – святий Микола,

      В дзвоники дзвонить, на Бога молить,

      На райських дверях сам Господь стоїть,

      Сам Господь стоїть, три служби служить:

      Першу службочку – за господаря,

      За господаря, за пана Михайла,

      Другу службочку – за господиню,

      За господиню на ім'я Марію,

      Третю службочку – за челядочку,

      За челядочку, та сина й дочку…

      Дай, Боже!

      Рідко коли сам господар, а частіше господиня вийде з хати, винесе по кренделю чи по копійці – радіємо! Мовляв, заробили.

      Йдемо далі… А то зима: снігу по коліна, мороз – аж носа пече. А проте не чуємо нічого – це ж бо коляда! Один тільки раз на рік буває.

      Йдемо і зустріли інших колядників. Питаємо їх:

      – Хлопці, де кращі бублики дають?

      – Що там бублики, – кажуть, – ви йдіть до Семена Пупоня. Панич з міста приїхав – гроші дає!

      Ми біжимо – навпростець, через городи, а там снігу намело – не перелізеш…

      У Семена, ми вже знали, треба співати:

      Ой, краєм, краєм, краєм-Дунаєм,

      Славен єси, Боже, у всьому світі…

      Він любив цю колядку…

      Була в нашому селі вдова – бідна така… Хата – копиця сіна; як великий сніг, то й вікон не знати. Ми її теж не минали, бо казали у нас: «Гріх обминути бідного!» Хоч знали, що нічого не винесе, але співали, – співали їй «вдовиної»:

      А, чи вдома, вдома бідная вдова?

      Немає вдома – пішла до Бога,

      Бога благати, щастя прохати:

      – Ой, дай, Боже, два лани жита,

      Два лани жита та й лан пшениці,

      Лан пшениці – на паляниці…

      – Ой, дай, Боже, ще й трохи гречки,

      Трохи гречки – на варенички…

      Бувай здорова, вдово, з Ісусом Христом,

      З Ісусом Христом та Святим Різдвом.

      Дай, Боже!

      Отак, було, співаємо колядки, аж поки вже геть-геть смеркне».

З звіздою…

      Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки – ці вже ходять із «звіздою» та дзвоником.

      «Звізду» роблять з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Рівно ж не п'ять і не шість, а сім. Звізда декорується кольоровим папером, стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка.

      Ватага колядників – п'ять осіб: береза, звіздоноша, дзвонар, міхоноша та запасний, що має завдання допомагати міхоноші.

      Такі колядники колядують у хаті перед образами. Спочатку підходять до вікна; і береза гукає:

      – Пане господарю, благословіть Христа славити!

      Інколи, як де ведеться, такого благословення випрошують усі – хором:

      По цьому дому, по веселому,

      Чи дозволите колядувати,

      Колядувати, дім звеселяти,

      Дім звеселяти, дітей збудити,

      Христа славити?!

      – Просимо! – відзивається з хати господар, відчиняючи


Скачать книгу