Сині етюди. Хвильовий Микола

Сині етюди - Хвильовий Микола


Скачать книгу
Крим. Хiва. Бухара.

      Плакати! Плакати! Плакати!

      Нiмцi, поляки, петлюрiвцi – ще, ще, ще…

      Колчак. Юденiч. Денiкiн – ще, ще, ще…

      Плакати! Плакати! Плакати!

      Мiсяць, два, три, шiсть, двадцять… ще, ще, ще…

      Гу-у! Гу-у!

      Бах! Бах!

      Мчались мiсяцi…

      Минуло… я не знаю, скiльки минуло: може, це було вчора, може, позавчора, а може, промайнуло двiстi лiт?

      Коли це було?.. А може, це васильковий сон?

      – Не знаю!

      I от – лiто, степове лiто. Це степи бiля Днiпра – недалеко Днiпро.

      …Тепер ночi в лiтнiх степах.

      Це так чудово, так каламутної

      Знаєте? Сидиш у степу й думаєш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона таємно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг!

      Це так чудово!

      Ах, який мене жаль бере, що мої попередники змалювали вже степ уночi. А то б я його так замалював – їй-право!

      …Я приїхав.

      На третiй день одержую записку:

      «Товарiщ, ви, кажется, прiєхалi єщо в пятнiцу. Предлагаю нємєдлєнно зарегiстрiроваться в ячєйкє».

      Кажу:

      – Секретар, мабуть, жоха, iз старих партiйцiв.

      Товариш усмiхнувся:

      – Тебе дивує записка? «Это чепуха». От ти ще понюхаєш дискусiю. В печiнках менi сидить оця дискусiя.

      Я зацiкавився.

      – Що за дискусiя?

      – Почекай, сам узнаєш.

      I не сказав.

      …Я пiшов.

      – Де кiмната ком’ячейки?

      – Он!

      Входжу.

      Дивлюсь – щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж «кiт у чоботях».

      Ото штука!

      – Ви секретар ком’ячейки?

      – Я…

      – Вас, здається, товариш Жучок?

      – Так.

      – Ну, так ми з вами знайомi. Пам’ятаєте?..

      Вона, звичайно, все пам’ятає, але вперше зареєструвала мiй партквиток, а потiм уже говорила.

      …Ясно: минуло стiльки часу. Товариш Жучок дочитала – прочитала «Что такое коммунизм» (без автора)… Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. I тiльки.

      А iнше так просто: ходить «кiт у чоботях» по бур’янах революцiї i, може, й сам не знає, що вiн секретар ком’ячейки, а потiм узнає й пише:

      «Предлагаю нємєдлєнно зарегiстрiроваться…»

      Одне слово, я, мабуть, i не здивувався, тим паче що минуло так багато часу, а «кiт у чоботях» i тодi вже був —

      – «паходной Ленiн…»

      I, треба щиро сказати, друге видання Ленiна – «Паходной Ленiн» – таке ж iнодi було суворе й жахне.

      От малюнок:

      Я завинив.

      Товариш Жучок очi драконом:

      – Товаришу! I вам не соромно?

      – Дозвольте… я ж… їй-право… я ж…

      Товариш Жучок очi драконом:

      – Ваш партквиток!.. Давайте!

      Вiддаю.

      Пише:

      «Товарiщ такой-то в таком-то мєсяцє пропустiл столько-то собранiй. Получiл виговор от секретаря ком’ячейкi с предупрєждєнiєм винєстi єго недiсцiплiнiрованность на обсуждєнiє обществен-ного мнєнiя партiї посредством партiйного суда на предмет перевода в кандiдати iлi окончательного iсключєнiя iз нашiх коммунiстiчєскiх рядов.

      Подпiсь».

      Точка.

      Коротко.

      Ясно.

      I


Скачать книгу