Пасажир. Жан-Крістоф Ґранже
група вже була в Бордо, хоч викликали її зовсім з іншого приводу.
– Ви не могли б дати мені номера мобільника керівника групи?
– Координатора, хочете ви сказати?
– Авжеж, координатора.
– Узагалі, це суперечить усім правилам. Запит має надіслати офіцер, який очолює розслідування.
– Ви маєте на увазі Анаїс Шатле? Але це ж саме вона попросила мене вам зателефонувати.
Ім’я капітана було немов пароль. Продиктувавши номера, чоловік докинув:
– Координатора звати Абделятіф Дімун. Він ще у вас, у Бордо. Залучив до співробітництва приватну лабораторію і хоче дочекатися результатів.
Фрер подякував черговому, поклав слухавку і відразу ж набрав нового номера.
– Алло?
Він повторив свою побрехеньку про експерта-психіатра. Та чоловік, який звався Абделятіф Дімун, вочевидь не вчора народився.
– Я повідомлю про результати особисто капітана, що очолює розслідування. Копію надішлю слідчому судді, коли його призначать.
– Мій пацієнт потерпає від амнезії, – відповів йому Фрер. – Я намагаюся повернути йому пам’ять. Будь-яка деталь, будь-який натяк можуть надати мені неоціненну допомогу.
– Я розумію вас. Але вам слід звернутися до Анаїс Шатле.
Фрер удав, ніби не почув тих слів.
– У звіті написано, що на руках виявили сліди пилу…
– Добродію, не будьте такий упертий. Завтра вранці Шатле отримає мій звіт. Зателефонуйте їй.
– Ми можемо заощадити час. Завтра вранці я проведу сеанс гіпнозу з цим пацієнтом. Бодай натякніть мені! А то я згайную цілий день.
Дімун мовчав. Певне, вагався. Паперова тяганина всім уже сиділа в печінках. Фрер поспішив розвинути успіх.
– Скажіть бодай основне. За словами мого пацієнта, до якого починають повертатися деякі спогади, частинки під нігтями можуть бути цегляним пилом…
– Нітрохи.
– А що ж воно?
– Різновид фітопланктону.
– Як ви сказали?
– Морський планктон. Мікроорганізми, що живуть у прибережних водах Атлантичного океану на півдні Франції. Здебільшого на Баскському узбережжі.
Фрер подумав про Мішеллеві вигадки з приводу Оданжа, Кап-Ферре і неіснуючого села Марсак біля Пташиного острова. Спотворення і деформації, що за ними ховається справжнє місце його народження – Країна Басків.
– То вже визначили, що це за планктон?
– Довелося звернутися до Інституту океанологічних досліджень і Відділу із захисту довкілля узбережжя. Планктон належить до родини Mesodinium harum, тобто до диноджґутиконосіїв. Коли вірити людям, із якими ми розмовляли, це рідкісний вид фітопланктону, що належить до підводної флори Баскського Карнизу.
Матіас хутко записав це і відразу ж – хапай, дяче, поки гаряче! – запитав:
– Ще щось знайшли?
Його розмовник трохи повагався, а потім усе-таки сказав:
– Поліцію зацікавить той факт, що цей самий вид планктону