Наближення. Переклади (збірник). Коллектив авторов

      Мій вечоре, я знав, що ти грядеш,

      Що кроки ти не забариш урочі,

      Що світ густою тьмою ти заллєш

      І ніч наблизиш ти – посланець ночі!

      О вечоре, ти вже мій день зборов,

      І нас одною линвою зв’язало.

      Ти не прийти не міг, і ти прийшов

      Таким, яким ввижавсь мені, бувало.

      Хоч би й схотів я – сил не стане всіх,

      Міцніючи, розкраять громом тишу…

      Я полудня в полудень не беріг,

      Об чім сумую й думаю частіше.

      Ти, вечоре, не зраджував мене —

      Вечірні сили я на тебе трачу.

      Я бачив ранок, зустрічався з днем,

      Тепер, мій вечоре, твоє лице я бачу!

      Як всі погаслі мешканці землі,

      Ні дню, ні ранку я не дорікаю.

      Ніщо не вічне. Та на вічнім тлі

      І ти не вічний – це я добре знаю.

      Я бачив гори, і зелений гай,

      І птахів, битих в шалі ураганом.

      Ти, вечоре, сповив усе туманом,

      І все ж тебе благаю я: «Загайсь!»

      Як, вечоре, не темно – все одно

      Існую я: в передпокої ночі

      Я бачу вулицю, і вікна бачу отчі,

      І дівчину, яка спішить в кіно.

      Мій вечоре, побути дай з людьми,

      Будь добрий і продовжи мою долю,

      І здатність розуміти не візьми,

      І не карай байдужістю до болю!

      Згас полудень, мій вечір засинів,

      Тож довше ти дивися в мої очі.

      Не винен я, а ти – і поготів.

      Невідворотна зміна дня і ночі.

      До кори чинари притулюсь

      Я своїм неголеним обличчям,

      Може, її спокоєм проймусь,

      Що пронесла крізь усі сторіччя.

      І моя неголена щока

      Ледь торкнеться до кори сухої,

      І небес захмарена ріка

      Нам уділить протіні легкої.

      До чинари ніжно притулюсь,

      Обійму я стан її руками,

      Може, її спокоєм проймусь,

      Бо ж спокійні сніг, трава і камінь.

      І подаленілий шум ріки,

      Запах чебрецю і запах м’яти

      Доторкнеться ніжно до щоки

      У чинарнім шумі розіллятий.

      Земле рідна, ти завжди була

      Крилами мого ясного льоту.

      Земле рідна, ти мені дала

      І печаль, і радість,