Крізь браму срібного ключа. Говард Филлипс Лавкрафт
так би мовити, необхідний стимул у вигляді щедрого бакшишу.
Ніякого стимулу вони не отримали, зате Абдул на наше прохання завів нас на вершину піраміди, звідки відкривався неперевершено величний вигляд не лише на Каїр, що вирізнявся на віддалі на тлі фортечної стіни золотисто-лілових пагорбів, які утворюють таку собі корону для нього, але і на всі піраміди в околицях Мемфіса від Абу-Роаш на півночі до Дашура на півдні. Саккарська ступінчаста піраміда, яка є перехідною формою між невисокою штабою і власне пірамідою, спокусливо чітко вимальовувалася в далечіні серед пісків. Саме поряд із цією перехідною спорудою свого часу виявили знамениту гробницю Пернеба, тобто більше, ніж за чотириста миль на північ від рівнини Фів, де лежить Тутанхамон. І я вкотре вже немов онімів, охоплений невимовним тремтінням. Глибока давнина, що підступає з усіх боків, і таємниці, які, здавалося, зберігала в собі й плекала кожна з цих пам’яток старовини, сповнили мене таким благоговінням і почуттям нескінченності, яких я ніколи раніше не відчував.
Утомлені сходженням і надокучливими бедуїнами, поведінка яких виходила за межі будь-якої пристойності, ми вважали за щастя позбутися нудних і втомливих екскурсій в середину пірамід, куди вели дуже тісні й задушливі проходи, якими можна було пересуватися лише навкарачки. Тим часом на наших очах кілька особливо витривалих туристів готувалися до відвідин найбільшого з меморіалів піраміди Хеопса. Заплативши з лишком і відпустивши свій місцевий ескорт, ми пустилися в зворотний шлях під спекотним післяполуденним сонцем і опікою вірного Абдула Раїса. І тільки пройшовши половину шляху, пошкодували про свою недопитливість. Бо про нижні коридори пірамід, коридори, про які не згадують у путівниках, розповідали найфантастичніші чутки. Відомо було також те, що археологи, котрі відкрили ці коридори й узялися за їхнє обстеження, тут же заблокували входи до них і тепер тримають місце, де вони є, в таємниці.
Природно, усі ці плітки були здебільшого безпідставними, принаймні на перший погляд. І все ж та завзятість, із якою наполягали на забороні на відвідини пірамід ночами, а найбільше нижніх ходів і крипти Великої піраміди незалежно від часу доби, спонукала до певних роздумів. Утім, що стосується другої заборони, то її причиною, ймовірно, слугувало застереження, що психологічний вплив на відвідувача може виявитися занадто відчутним. Бідолаха, котрий зігнувся в три погибелі, почуватиметься ніби похованим під гігантською кам’яною горою, де єдиний зв’язок із зовнішнім світом – вузький тунель, яким можна пересуватися лише повзком і вхід у який будь-якої миті може бути завалений у результаті випадковості або через злостиві дії. Одним словом, усе це виглядало настільки загадково й інтригуюче, що ми вирішили за першої ж нагоди ще раз навідати ті піраміди. Мені ця нагода випала набагато швидше, ніж я міг сподіватися.
Того ж вечора, коли наші супутники, трохи потомлені напруженою програмою дня, влаштувалися на