Зона Омікрон. Туманонароджені. Sofiia Volodimiryvna Khoroshchak
не завжди хотів це слухати, а мені подобалося. Я не все розуміла і знала, що це мені не згодиться, але мені й досі цікаво слухати розповіді на теми, які мене не дуже стосуються. Тато розповідав мені якісь наукові штучки, дядько теревенив про зброю і гібраріалів, і таке інше, а бабуся, яка тоді працювала прибиральницею в «Уестґейт», – про дива науки, які там відбуваються. Десь на підсвідомості воно залишається. Вибач, мене трохи занесло. Важко відповідати на такі питання коротко.
Я відчувала себе трохи дивно і по-дурному усміхнулася.
– Нічого страшного. Це цікаво, твій дядько класний. – тоді він запнувся і почервонів. – Тобто, був класним. Тобто, ну, ти розумієш. Ти… в порядку?
Одгар зіщулився, втиснув шию в плечі і скривився так, наче очікував, що арбалет, який я нарешті знайшла, зараз націлиться йому в одне із вразливих місць.
– Всі добре, не хвилюйся. Зі мною все гаразд.
На диво, мені і справді не було так погано, як я очікувала. Зброя асоціювалася в мене з дядьком Джимом і це не завдавало болю, а допомагало заспокоїтися.
Хоча, я впевнена, що будь-хто почувався б спокійніше, тримаючи напоготові новісінький двоприцільний ручний арбалет А-88 (я не втомлюся повторювати це).
– Дядько мріяв про такий. – я кілька довгих секунд буравила зброю поглядом.
– Я думаю, якби ти прикінчила цією штукою декілька тих почвар, він тобою пишався б.
Кілька хвилин ми йшли мовчки. Коли наш шлях знову перетинав ті ж трупи, який ми обшукували, Од заговорив.
– Як думаєш, його душа дивиться на тебе з-за хмар, чи він вже переродився? – я здивовано глянула на нього. – Знаю, дурнувате питання. Але на Каракуті всі лиш про це й торочать: чи душа людини переселяється на небо, до Бога, чи перероджується. Ну, знаєш, реінкарнація, безсмертний дух, всяке таке.
Я на хвильку задумалася. Це так дивно: в межах Альянсу є декілька релігій, але ні одна не покидає країни, на якій вона зародилася.
Переважна більшість людей – освічені, вони вірять в науку. Тому не дуже правильно одночасно поклонятися логіці й якимось божествам, коли ти маєш беззаперечні докази того, що їхні боги фізично не можуть існувати. Зараз лише люди, які не задіяні ні в яких наукових дослідженнях, робітники, селяни та їх сім'ї досі зберігають чітку релігійну позицію. В Йоркшимі атеїстів переважна більшість: це країна високорозвинена і прогресивна. А в Каракуті розвинене сільське господарство і роздрібнена торгівля. Багато людей, які починали професійно навчатися, відрікалися від своєї релігії. А ті, хто не хотів, не могли далі вчитися науці, котра заперечувала те, в що вони вірили.
Я вирішила ухилитися від прямої відповіді і натомість поцікавитися думкою компаньйона.
– Я не знаю. Направду, не знаю. Скільки б не намагався роздумувати про це, все одно не знаю. – він здавався дуже заклопотаним цим питанням.
Далі ми закрили цю тему і просто мовчки, але якомога швидше, намагалися дійти назад. Дорогою до місця зустрічі, ми теж не говорили і це трохи напружувало.
Великим розчаруванням стало