Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай


Скачать книгу
тут прилягти?» А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» – «Та звісно, – кажу, – хлібороб». А він як визвіриться на мене: «Іди геть звідси, тут самі нероби лежать!..»

«Полтавський соцький»

      У близькому зв'язку з небилицями стоять цікаві – теж жартівливі – народні пісні, що відомі під назвою «Полтавський соцький». Таких пісень на Україні колись – не так давно – можна було почути багато, співали їх парубки на всіх вечорницях.

      З'явилися ці пісні на Україні тоді, коли наші «грамотії» пропагували ідею «раю на землі». Народ висміював їхні «ідеї» – і в небилицях, і в піснях.

      Найпопулярніша пісня цього типу була: «Коли б я був полтавський соцький». Як більшість народніх творів, ця пісня має багато варіянтів. Майже кожний повіт, а, може, й кожне село співали свого «Полтавського соцького».

      На жаль, ми не маємо багато записів цієї пісні. Нижче друкуємо лише два варіянти, з яких перший записаний в самій Полтаві, а другий, «південний» – у місті Вознесенськ на Одещині.

І

      Коли б я був полтавський соцький,

      Багато б дечого зробив,

      Зробив би так, щоби жилося

      Всім людям добре, напримір:

      Поставив би я скрізь дерева

      З медових пряників самих,

      І ніжки з холодцю, свинячі,

      Щоб з часником росли на них.

      Замість лози – росли б ковбаси,

      А листя все було б – млинці,

      Земля була б з самої каші

      Та з добрих свіжих потрохів.

      У Чорнім морі – запіканка,

      Сивуха б у річках текла,

      В Дунай би напустив слив'янки,

      А дно зробив би я із скла.

      Ставки б з сметаною стояли,

      З лемішки з салом береги,

      В ставках вареники б стирчали:

      Товсті, гарячі і пухкі…

      Усі криниці – з добрим квасом,

      Та й на печі, щоб не ходить,

      Щоб чоловік з похмілля часом

      Міг до безтями його пить.

      Одежі вже було б не треба,

      Панам не треба кунтушів,

      Ходили б, як святі по небі,

      В одних сорочках, без штанів.

      Усі жінки і молодиці

      Знову дівчатами були б:

      Тонкі, високі, блідолиці.

      Погані в світі не жили б.

      А ми б сиділи та гойдались,

      Мов діти в люльці уночі,

      Спокійно б раю дожидались,

      Задерши ноги на печі…

      Ну, годі!.. Треба б замовчати,

      Щоб хто ще шиї не набив…

      Коли б я був полтавський соцький,

      Усе б дочиста це зробив.[26]

II

      Коли б я був полтавський соцький,

      Багато б дечого зробив:

      Пампушки жирнії в сметані,

      Плачинди[27] б з кабаком я їв.

      Насадив би всякої деревини,

      З медових пряників самих,

      А сливи падали би з неба,

      Ніхто тоді не їв би їх.

      У Чорнім морі – запіканка,

      Дніпро


Скачать книгу

<p>26</p>

Записав М. Коломацький в Полтаві, імовірно в році 1940.

<p>27</p>

Плачинда – печений пиріг у вигляді коржа, начинений кабаком (Cucurbita maxima). Плачинда – улюблена страва селян Південної України, – імовірно, запозичення від сусідніх молдаван.