Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
тут прилягти?» А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» – «Та звісно, – кажу, – хлібороб». А він як визвіриться на мене: «Іди геть звідси, тут самі нероби лежать!..»
У близькому зв'язку з небилицями стоять цікаві – теж жартівливі – народні пісні, що відомі під назвою «Полтавський соцький». Таких пісень на Україні колись – не так давно – можна було почути багато, співали їх парубки на всіх вечорницях.
З'явилися ці пісні на Україні тоді, коли наші «грамотії» пропагували ідею «раю на землі». Народ висміював їхні «ідеї» – і в небилицях, і в піснях.
Найпопулярніша пісня цього типу була: «Коли б я був полтавський соцький». Як більшість народніх творів, ця пісня має багато варіянтів. Майже кожний повіт, а, може, й кожне село співали свого «Полтавського соцького».
На жаль, ми не маємо багато записів цієї пісні. Нижче друкуємо лише два варіянти, з яких перший записаний в самій Полтаві, а другий, «південний» – у місті Вознесенськ на Одещині.
Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив,
Зробив би так, щоби жилося
Всім людям добре, напримір:
Поставив би я скрізь дерева
З медових пряників самих,
І ніжки з холодцю, свинячі,
Щоб з часником росли на них.
Замість лози – росли б ковбаси,
А листя все було б – млинці,
Земля була б з самої каші
Та з добрих свіжих потрохів.
У Чорнім морі – запіканка,
Сивуха б у річках текла,
В Дунай би напустив слив'янки,
А дно зробив би я із скла.
Ставки б з сметаною стояли,
З лемішки з салом береги,
В ставках вареники б стирчали:
Товсті, гарячі і пухкі…
Усі криниці – з добрим квасом,
Та й на печі, щоб не ходить,
Щоб чоловік з похмілля часом
Міг до безтями його пить.
Одежі вже було б не треба,
Панам не треба кунтушів,
Ходили б, як святі по небі,
В одних сорочках, без штанів.
Усі жінки і молодиці
Знову дівчатами були б:
Тонкі, високі, блідолиці.
Погані в світі не жили б.
А ми б сиділи та гойдались,
Мов діти в люльці уночі,
Спокійно б раю дожидались,
Задерши ноги на печі…
Ну, годі!.. Треба б замовчати,
Щоб хто ще шиї не набив…
Коли б я був полтавський соцький,
Усе б дочиста це зробив.[26]
Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив:
Пампушки жирнії в сметані,
Плачинди[27] б з кабаком я їв.
Насадив би всякої деревини,
З медових пряників самих,
А сливи падали би з неба,
Ніхто тоді не їв би їх.
У Чорнім морі – запіканка,
Дніпро
Записав М. Коломацький в Полтаві, імовірно в році 1940.