Американський психопат. Брет Істон Елліс
розробити власну фітнес-програму, що поєднує аеробіку з силовими вправами. Я чергую гантелі та штанги з тренажерами з гідравлічним, пневматичним чи електромеханічним опором. Більшість тренажерів дуже ефективні, бо комп’ютеризовані консолі дозволяють редагувати опір, навіть не встаючи, м’язи після тренувань майже не болять і шанс отримати травму – мінімальний. Але мені подобається й різноманітність та свобода, доступні з вільними вагами, такого розмаїття рухів на тренажерах не матимеш.
На тренажері для ніг я роблю п’ять підходів по десять повторень вправи. Для спини – теж п’ять підходів по десять повторень. На тренажері для пресу – шість підходів по п’ятнадцять і сім підходів по десять повторень для біцепсів. Перш ніж перейти до вільної ваги, я двадцять хвилин працюю на велотренажері, читаючи новий випуск журналу «Гроші». Зі штангою роблю три підходи по п’ятнадцять повторень на згинання-розгинання ніг, потім три підходи по двадцять підйомів на біцепс, три по двадцять розведення рук із гантелями у нахилі для задніх дельтоподібних м’язів і три по двадцять вижимань, повторень станової тяги, тяги в нахилі. Для грудних м’язів – три підходи по двадцять повторень пресу на лавці під нахилом. Для передніх дельтоподібних м’язів – теж три підходи розведення рук та жиму сидячи. Нарешті, для трицепсів – три підходи по двадцять повторень жиму вниз та жиму лежачи. Ще трохи розтягуюсь, щоб охолонути, швидко приймаю гарячий душ і прямую до відеопрокату, у якому повертаю дві касети, взяті в понеділок: «Виправна колонія трансвеститів» та «Подвійне тіло», але «Подвійне тіло» беру знову, бо хочу ще раз передивитись сьогодні, хоч і знаю, що мені бракуватиме часу на мастурбацію під сцену, де жінку затрахують до смерті перфоратором, – у мене сьогодні о пів на восьму побачення з Кортні в «Кафе Люксембург».
Побачення
Прямуючи додому після тренування в «Ексклюзиві» та інтенсивного сеансу масажу шіацу, зупиняюсь біля газетного кіоску, що поряд із моїм будинком. Розглядаю стійку «Тільки для дорослих», і ніжна мелодія «Канону» Пахельбеля в моєму плеєрі певним чином доповнює різко освітлені глянцеві фото в журналах, які я гортаю. Я купую «Стерв лесбійок з вібраторами» та «Вульву до вульви» разом зі «Спортс ілюстрейтед» та новим випуском «Есквайр», хоч я й одержую ці журнали за передплатою і обидва вже лежать серед моєї пошти. Довелось зачекати, доки біля кіоску стане порожньо, перш ніж зробити покупку. Продавець каже щось, передаючи мені журнали і решту, і вказує на свій гачкуватий ніс. Я роблю звук тихішим й відводжу один із навушників, перепитуючи: «Що?» Він знову торкається носа і каже, з цим важким, майже незрозумілим акцентом, щось на зразок: «Кроф з ніс теше». Я ставлю на землю свій дипломат від «Ботеґа Венета» і підношу палець до обличчя. Він стає червоним, мокрим від крові. З кишені свого пальта від «Хуґо Босс» я дістаю носовичок марки «Поло», витираю кров, киваю на знак подяки, знов накладаю на очі сонцезахисні вайфарери і йду. Чортів іранець.
У