Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

      Перекопали шафи й гардероби —

      шукав і він, шукали і вони.

      Знайшли усе, що в дамської особи

      для туалету служить з давнини —

      обручки і намисто, і оздоби,

      білизну для зими і для весни…

      Кололи шафи шпагами зухвало

      і меблів передряпали чимало.

      Під ліжко дуже пильно зазирали

      і там накрите кришкою знайшли…

      все рівно що… не те, чого шукали.

      Віконниці розкрили: як коли

      сліди необережно залишали

      на клумбах чоловічі закабли.

      Чомусь не турбувало їх нітрішки,

      що зовсім не обшукували ліжко!

      А язичок у Джулії тим часом

      ані на мить єдину не вгавав.

      «Шукайте! – до образ жіночих ласим

      вона волала. – Бог мене скарав,

      на лихо одруживши з цим матрацом!

      Та зараз він терпець мені урвав.

      Коли ще суд існує, я покину

      цей дім, що був мені за домовину!

      Так, дон Альфонсо, ви мені віднині

      не чоловік… якщо ви ним були!

      Чи личить так поводитись людині?

      Ви ж п’ять чи шість десятків прожили!

      Ви шанувати честь мою повинні,

      а ви її ганьбити почали.

      Як сміли ви подумати, що зможу

      я зважитись на річ таку негожу?!

      Чи прав своїх зреклася я назавше,

      глухого, як березовий кілок,

      духівника столітнього обравши,

      для того, щоб дістати цей урок?

      А він завжди захоплено казав же,

      що я найдоброчесніша з жінок!

      Що я заміжня, – це для нього диво.

      О, як же засмутиться він жахливо!..

      Чи залицяльників під час кориди

      відштовхувала я завжди на те?

      Лише в театр ходила й на обіди,

      або до церкви на Різдво святе!

      Вдавала я, що варті всі огиди,

      а ви отак борги віддаєте?

      Та граф О’Ріллі 83– цей герой Алжиру

      жалівся, що сувора я надміру!

      А той співак з Італії – Каццані,

      що склав для мене стільки серенад!

      А друг його – славетний Корніані,

      що божеволів од моїх принад!

      А всі англійці, турки, росіяни —

      ніхто в мені не бачив жодних вад.

      Лорд Коффіхауз так запив шалено,

      що дуба дав з прихильності до мене!

      І герцог Айкр, і дон Фернандо Нуньєс

      біля моїх принижувались ніг.

      А ви? Хіба порядний опікунець

      з дружиною так повестися б міг?

      Спасибі, що принаймні ви у цю ніч

      пустити в хід не зважились батіг!

      Якими виглядаєте смішними

      ви з шпагою й пістолями своїми!

      То ось чому поїздку з прокурором

      ви термінову вигадали вдвох!

      Користолюбець з виглядом суворим,

      це, мабуть, він здійняв переполох.

      Мовчить… Йому виправдуватись сором…

      Либонь, язик до щелепи