Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай


Скачать книгу
ж завержте шовкові сіти,

      Другі застрійте яснії стріли,

      Чей спіймаєте дивноє звіря,

      Дивноє звіря, тура-оленя.

      Як спіймаєте, відразу вб'єте,

      Відразу вб'єте, роги зщибете,

      Роги зщибете, шубу здоймете.

      Та повісите в новій світлонці,

      Ой, принесете та повісите,

      Та повісите в новій світлонці,

      В новій світлонці та на стінонці.

      Все ж тото буде, гей, ґаздинонці,

      Гей, ґаздинонці на ім'я Анна.

      Маємо чимало колядок із вказівками на соколине полювання, що – імовірно – було найбільш поширене на Україні не пізніше XII століття. Ось одна з таких колядок із збірки Якова Головацького:

      А в нашого пана три соколойки.

      Соколе! Не літай рано-ранейко на поле!

      Єдин полетів в чистейке поле,

      Другий полетів в бистри потоки,

      Третій полетів в темни лісойки.

      Тот, што полетів в чистоє поле,

      Приніс на обід перепелойку;

      Тот, што полетів в бистри потоки,

      Приніс рибойку та на снідання;

      Тот, што полетів в темни лісойки,

      Приніс він пану чорну кунойку,

      З чорной кунойки паней шубайка.[52]

      (Записано в Калниці Саноцької округи).

      Колядки, що співаються для сина господаря, малюють ідеальний образ лицаря, який скликає своїх вірних друзів (інколи братів) і наказує їм сідлати коні, брати зброю; він і сам сідає на коня і на чолі хороброї ватаги мисливців з хортами (інколи ще й з соколами) вирушає на полювання «куни» або дивного звіра, «тура-оленя».

      Звичайно колядки мисливських мотивів (так само, як і військових; про це – нижче), призначені для парубка, мають «весільне» закінчення. Лицар відмовляється від здобичі на полюванні, все віддає своїм помічникам, а собі залишає… «дівку в теремі»:

      Ой, рано, рано кури запіли,

      А ще раніше Данило встав;

      Данило встав, лучком забражчав,

      Лучком забражчав, братів пробуджав:

      – Вставайте, браття, коней сідлайте,

      Коней сідлайте, хортів скликайте

      Та підем, браття, в чистеє поле;

      Ой, там я назнав куну в дереві,

      А мені, браття, дівка в теремі.[53]

3. Військові мотиви

      В колядках та щедрівках, що співаються для парубка, перше місце займають військові мотиви – живий відгомін лицарської доби княжої і пізнішої козацько-гетьманської епохи.

      Із-за гори, із-за кам'яної, —

      Святий Вечір!

      Та відтіль виступає великєє військо,

      А попереду пан Івашко йде,

      Івашко йде, коника веде,

      Хвалиться конем перед королем;

      Та нема в короля такого коня,

      Як у нашого пана Івашка.

      Хвалиться стрілою

      Перед дружиною;

      Та нема у дружини

      Такої стріли,

      Як у нашого пана Івашка.

      Хвалиться луком

      Перед гайдуком;

      Та нема у гайдука

      Такого лука,

      Як у нашого пана Івашка.

      Та бувай здоров, пане Івашко!

      Та


Скачать книгу

<p>52</p>

«Народный пъсни Галицкой и Угорской Руси, собр. Я. Ф. Головацкимъ». Часть III. «Обрядныя пьсни». Москва, 1878 р. Стор. 6.

<p>53</p>

«Обычаи, повърья… составлено Никол. Маркевичемъ». Кієвь, 1860. Стор. 25.