Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
мила (милий). Найчастіше оспівуються такі ситуації: дівчина топиться в Дунаї, і ніхто її врятувати не може, рятує її тільки милий; козак просить викупу з неволі – викуп приходить від милої; дівчина загубила золотий перстень – всі шукали, але ніхто не знайшов, лише милий, і з низьким поклоном повернув його дівчині.
В нижче наведеному прикладі – ситуація найпростіша: дівчина нікому не хоче кинути яблуко, бо береже його для милого:
За воротами на муравоньці
Зеленій, зеленій,
Яблунь червоні, ябка зрадила.
Там дівчина яблука вержить;
Вийшов до неї батенько єї:
– Ой, доню-душко, звержи яблушко!
– Ні, вам не звержу, бо милому держу!
Далі в колядці співається, що приходить до дівчини мати, сестра, брат, але всім вона відповідає те саме:
Нарешті приходить милий:
– Мила душко, звержи яблушко!
– Ой, тобі звержу, бож тобі держу![76]
Від сивої давнини в Україні існує повір'я, що золотисто-зелене пір'я павича приносять щастя в коханні.[77] Колись дівчата вплітали пір'я павича у свої весільні вінки. Цей звичай оспіваний в колядці, яку мені пощастило записати в одному з таборів у Німеччині:
По горі, горі павоньки ходять,
Ой, дай Боже, по горі, горі.
За ними ходить ґречная панна,
Ой, дай Боже, ґречная панна.
Ґречная панна, панна Оксана,
Ой, дай Боже, панна Оксана.
Ой, ходить, ходить і пір'єчко збирає,
Ой, дай Боже, пір'єчко збирає.
Пір'єчко збирає, у рукав складає,
Ой, дай Боже, у рукав складає.
З рукава бере, на столи кладе,
Ой, дай Боже, на столи кладе.
З столика бере, виночок вине,
Ой, дай Боже, виночок вине.
Виночок вине, на голівку кладе,
Ой, дай Боже, на голівку кладе.
Та звилися буйниї вітри,
Занесли вінець на синєє море,
А там три рабалки рибу ловили,
Ой, дай Боже, рибу ловили.
Рибу ловили, вінець зловили,
Ой, дай Боже, вінець зловили.
«Та що ж нам буде та й за перейми?
Ой, дай Боже, та й за перейми?»
Першому буде шовковая хустка,
Ой, дай Боже, шовковая хустка.
Другому буде золотий перстень,
Ой, дай Боже, золотий перстень.
Третьому буде сама Оксана,
Ой, дай Боже, сама Оксана.[78]
Отже, всі колядки цієї групи мають на меті напророчити щасливе весілля в домі, одружитись і жити в щасті й достатках, як про це співається в колядці-віншуванні, що призначена для парубка:
А за сим словом в дзвоники дзвоним,
В дзвоники дзвоним, тобі ся клоним,
Ґречний молодець, на ім'я пан Данило,
Тобі єя клоним, тебе шануєм,
Тебе шануєм, тебе віншуєм:
Щастям, здоров'ям і долев добров,
І долев добров, і віком довгим,
І з вітцем, з матков, з усев челядков,
І з милов своєв нареченою,
Нареченою, зарученою;
В
Записано від Марії Баран, що походить з села Паушівка біля Бучача (Галичина).
Цікаво, що в Баварії – навпаки: павич – символ нещастя.
Записано від Марії Б., молодиці коло 30-ти років.