Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай


Скачать книгу
в поли полон із усіх сторон,

      Дрібні снопоньки, густі копоньки,

      В оборі плідно, дома західно,[68]

      Дома західно та і радісно![69]

      Іноді в таких колядках оспівується чудодійна будова золотого терема на рогах в оленя або будування церкви з допомогою коня:

      Рано в неділю кури запіли,

      А хто раньше встав, три свічки всукав:

      При першій свічці личко вмивав,

      При другій свічці коника сідлав,

      При третій свічці з двору виїжджав,

      А був же тото ґречний молодець,

      Ґречний молодець на ім'я пан Дмитро

      Хвалився конем перед королем:

      «Нема в короля такого коня —

      Золота грива всю землю вкрила,

      Срібні копита камінь лупають,

      Камінь лупають, церкву складають,

      З трьома верхами, з трьома хрестами:

      На першім хресті – сонечко в весні,

      На другім хресті – місяць у креслі,

      На третім хресті – зоря із моря,

      Зоря із моря, два-три престола,

      На тих престолах – Матка Христова,

      Книжку читає, Христа благає

      За вітця, матку, за всю челядку,

      За челядочку, за худобочку.[70]

      «Наскільки в колядках цієї групи грає ролю символіка поетичних образів, – пише Філярет Колесса,[71] – чи глухий відгомін із давніх мітологічних зображень, – це питання, вирішення якого тим трудніше, що на слов'янському ґрунті наступило поплутання християнських та апокрифічних елементів із пережитками передхристиянського світогляду, наслідком якого було й переношення мітологічних зображень на християнських святих (Юрія, Миколу, Василія, Іллю) і творення нової, християнізованої мітології».

5. Весільні мотиви

      Важливе місце в колядках займають і мотиви кохання, що стоять у зв'язку з різдвяним ворожінням дівчат (інколи й парубків) про сватання та весілля. У цих колядках, призначених для дівчини або парубка, оспівується дівоча краса, яка порівнюється з красою царівни або королівни, як ось:

      Ой, рясна, красна в лузі калина;

      А ще красніша (такого і такого) дочка;

      По двору ходить, як місяць сходить;

      В сінечки прийшла, як зоря зійшла;

      В хату прийшла, пани стрічають;

      Пани стрічають, шапки здіймають;

      Шапки здіймають, її питають:

      Чи ти царівна, чи королівна?

      То ж не царівна, не королівна;

      То дівчина, (такого і такого) дочка;

      Ми ж її поважаємо,

      Святим Різдвом поздоровляємо,

      З отцем, із ненькою, і зо всім родом.[72]

      Співається ще в цих колядках про любовне ставлення милого до милої, про мощення мостів, про те, як дівчина стереже сад-виноград або «вино»:

      Ой, гула, гула крутая гора,

      Що не вродила шовкова трава,

      Тільки вродило зелене вино;

      Красная панна вино стерегла,

      Вино стерегла, кріпко заснула.

      Як налетіли райскіє пташки,

      Обдзюбали зелене вино

      Да й пробудили красную панну.

      Ой, скоро ж вона теє учула,

      Своїм рукавцем на їх махнула:

      «Ой,


Скачать книгу

<p>68</p>

Щоб було коло чого заходитися.

<p>69</p>

Філярет Колесса. «Українська усна словесність». Львів, 1938. Стор. 182–184.

<p>70</p>

«Русскія народный пЪсни въ Буковині». Я. Ф. Головацкий. Часть III. Москва, 1876. Стор. 546.

<p>71</p>

Ф. Колесса. «Укр. усна слов.». Львів, 1938. Стор. 46.

<p>72</p>

«Обычаи, повърья… составлено Николаемъ Маркевичемъ». Кіевь, 1860. Стор. 26.