Михайло Драй-Хмара. Отсутствует

Михайло Драй-Хмара - Отсутствует


Скачать книгу
сівши на дубовій шкільній лаві,

      уперше став ламати свій язик

      на кшталт столичний, і слова ласкаві

      міняти на чужі; немов індик,

      повторював я чудернацькі вправи.

      Дарма! Наука в голову не йшла:

      я серцем линув тільки до села.

      Мені ввижалися лани, діброви,

      завода, кучерява і лунка;

      я чув леління рідної розмови

      і тихий шепіт верб коло ставка…

      А хитрий ментор вирушав на «лови», —

      і раптом кремезна його рука

      мене виводила із царства мрії —

      в «кутку» зникали всі мої надії.

      З «кутка» я оглядав товаришів.

      Зайдиголови бралися на штуки:

      одні з кишень пускали горобців,

      а другі, миттю натягнувши луки,

      стріляли в них. Щоб заглушити гнів

      «іхтіозаврів», брав між закаблуки

      пружини кашкетові «камчадал»

      і бринькав, і іржав, як Буцефал.

      Тоді ішов директор на підмогу.

      Вся класа становилася у фронт,

      коли з’являвся він біля порогу.

      Суворий звіздознавець брав «на понт»,

      та всі мовчали, й певну перемогу

      ми здобули б, якби не Горизонт:

      підлиза, боягуз, душа лакейська.

      ………………………………………………

      «Мисливцям» вовчий видали білет,

      «музикам» же по три за поведінку

      поставили, і походив кастет

      по зраднику, як пізно з скейтінг-ринку

      вертавсь додому (стрівшись tête-à-tête,

      він довго пам’ятав оцю нагінку), —

      а потім все пішло, як і раніш,

      і вічно з «олівцем» дражнився «книш».

      Урок скінчився. Дзиґарі із зали

      пробили три – пора додому йти.

      І всі ми йшли голодні, як шакали,

      бешкетник на стовпах писав хрести,

      гульвіси ж у кондитерській питали,

      чи продаються ярма й хомути,

      і в електричні дзвоники дзвонили,

      тікаючи відтіль, що було сили.

      1928

      В Галичині

І

      Сонце зайшло за Дністром.

      Скрізь, куди око погляне —

      одсвіт на водах багряний.

      Сонце зайшло за Дністром.

      Кров’ю взялася ріка.

      Мов блискавиця із тучі,

      червінь палає на кручі.

      Кров’ю взялася ріка.

      Звідки ж тече ота кров?

      З Галичини? З Буковини?

      Бачать Карпат верховини,

      звідки тече ота кров.

      Бачать і стогнуть вони!

      – «Тіло роз’їли кайдани,

      давні відкрилися рани» —

      бачать і стогнуть вони.

      – Встали примари старі:

      Лаща1, Чарнецького2 тіні!

      Серед нової Руїни

      встали примари старі.

      Хто там на вежі живий?

      Слухай: від брата і ката

      воля козацька розп’ята!

      Хто там на вежі живий?

      Сонце зайшло за Дністром.

      Скрізь, куди око погляне,

      одсвіт на водах багряний.

      Сонце зайшло за Дністром.

II

      (З Й. Махара)

      Немов


Скачать книгу