Михайло Драй-Хмара. Отсутствует

Михайло Драй-Хмара - Отсутствует


Скачать книгу
гроз,

      ясна, чудесна, райдужна тріада.

      Мій перший квіт – то лілієвий дзвін,

      у другому – трояндних мрій принада,

      в останнім – пристрасті яркий рубін.

      1930

      На могилі Руданського

      Майфетові й Зерову1

      Мов на Голгофу, йшли ми на могилу,

      закинуту в далекій стороні.

      Важке зішестя й розшуки трудні

      серед бескеття, ялівцю і пилу.

      Нарешті бачимо: плиту похилу,

      розколотий надгробок в гущині,

      слова напівзатерті, неясні

      і написів пустих силенну-силу.

      Занедбаний, осиротілий прах!

      У чужині, на диких цвинтарях

      оселю має наш бездомний геній.

      Прообраз його днів – Лаокоон,

      а й смерть його в борні непримиренній

      не заквітчає лавром пантеон.

      29-30.VIII.1930, Сочі

      «Прекрасніший за «Весну» Боттічеллі…»

      Грановському

      Прекрасніший за «Весну» Боттічеллі1,

      зів’яв ще на зорі твій юний цвіт:

      холодний, сірий, лицемірний світ

      для тебе був страшніший від пустелі.

      Самотніх мук порвалися орелі…

      Свій передсмертний кинувши привіт,

      ти зупинив орлиний гордий літ

      і в море скочив з Бронзової скелі.

      Усе поглинула довічна тьма.

      У жадній монографії нема

      про тебе навіть споминки дрібної.

      Коли над морем стане Скорпіон2,

      а з темряви подмуть сумні гобої,

      я згадую тебе, як скорбний сон.

      7. IX.1930, Сочі

      На Хортиці

      Тут Січ стояла, тут гули майдани,

      димилися козацькі курені,

      змагались семеряги і жупани,

      лунали горді і сумні пісні.

      А нині все це вкрили баклажани,

      картопля, морква, огірки рясні,

      і лиш могили, древні дідугани,

      нагадують колишні буйні дні.

      Та глянь на північ: там крицеві зводи

      черкаються об небо. Мов титан,

      потужний мур розсік дніпровські води.

      А на горі здіймаються заводи.

      То степу дух новий, то Дніпрельстан,

      грізний владар могутньої природи.

      1930

      Чернігів

      Чернігове, за смілого Мстислава1

      на Сівері ти голосно гримів,

      змагаючись із містом Ярослава,

      та гомін той заглух у млі віків.

      Коли ж Руїна надійшла кривава2

      і Київ у борні, як вир, кипів,

      ховався в затишку монастирів

      ти, господарячи, – яка неслава!

      А нині ти над тихою Десною

      зорієш золотом князівських бань,

      укрившись ярою садовиною.

      Тепер уже не станеш ти до бою,

      не потечеш до литвина на брань:

      тяжить Могила Чорна3 над тобою?

      1930

      Київ

      Ти – перло в Володимировім гроні,

      заправлене в смарагд, де кожна грань,

      мов Маргарита в сіверній Короні,

      горить


Скачать книгу